До мого друга Сірьожі приїздив в гості американець. Насправді, він приїздив в гості до Сірьожиної сестри, але та десь поїхала по роботі, так що американець лишився на Сірьожу. Пише мені друг, мовляв, іноземець хоче advantures. Advantures так advantures . Питань нема, йдемо на Парашку)
All posts
***
Він відразу помітив мене, тільки-но я увійшла до аудиторії. Вартувало мені зайняти стільчик, як він узяв ще один і поставив його поряд. Коли нам почали роздавати ноти, він впевнено мовив до мене: «Я вже їх маю і я з Вами поділюсь!». Під час розпівок він знудився. Він так і сказав мені тихенько майже на вухо: «Мені нудно!»
Про магію і паралельний світ
Якось моя подруга Оля сказала, що музика для неї – справжня магія. Мабуть, тому вона так любить вечірки. Хтось стоїть за пультом, створює гармонію звуків, а у неї біжать мурашки по шкірі. А я сьогодні зрозуміла, що для мене такою магією завжди був театр. Частину дитинства я провела на колінках у добрих тітоньок в цирку, сприймаючи дійство на сцені, як казку із книжок. Я навіть 8 років тому написала про це окремий пост у жж (який тепер дивно читати, адже ніби я, і ніби вже не зовсім).
Підсумки 2015: такий непростий гарний рік
Надійшов час для традиційних підсумків за рік, а останні 365 днів були насиченими: часом дивними, часом нереальними, часом шаленими. Стільки усього хочеться сказати… Що кумедно, але плани, які я намітила у кінці 14 року збувались. Я написала, що готова їхати в Непал навіть сама. Поїхала. Сама. Я написала, що хочу пізнавати і полюбити себе. Ще досі пізнаю і люблю більш, ніж будь-коли. Я написала… Та що там, перейду до підсумків.
Вішліст 2016
Щороку напередодні свят я складаю вішліст. Здається, це вже шостий за рахунком. Цього року він, на диво, досить простий) Тож, Миколаю, якщо ти читаєш цей запис, можеш зорієнтуватись у виборі 🙂
Тож у 2016 році я хочу отримати:
Теплий коцик
Як я працювала на чайній плантації у Непалі
На сусідньому пагорбі вже виднілась Індія. Кілька разів я заблукала, однак місцеві дітлахи вказали мені правильний шлях.
Так я опинилась на чайних плантаціях Діпака, де мала пропрацювати наступний тиждень.
Діпак разом з жінкою Косілою та сином Семом живуть у невеликому будиночку. Поряд – живе його брат Сантос з жінкою, яку також звуть Косіла. Позаяк у Діпака в будинку вже не вистачало місця, мене поселили в його брата разом з дівчинкою із Франції на ім’я Клер. У Клер красивий голос і дуже класне почуття гумору. Коли Сантос кликав її “sister Claire!”, вона відгукалась у стилі військового “Yes, bro!”.
Дорога із Катманду до Іламу. Або як я діставалась на чайні плантації у селище, якого не існує на мапах
Якщо Ви читали мої попередні записи про Непал, то могли помітити, що мій бюджет для подорожі був дуже обмеженим. На 1,5 місяці мандрів у мене було зібрано 750 доларів. Ще у Львові я багато думала яким чином знайти додаткові гроші або заощадити безпосередньо в Непалі. Мені було страшно.
Трекінг в районі Аннапурни. Частина 6
Попередні розділи:
Трекінг в районі Аннапурни. Частина 1
Трекінг в районі Аннапурни. Частина 2
Трекінг в районі Аннапурни. Частина 3
Трекінг в районі Аннапурни. Частина 4
Трекінг в районі Аннапурни. Частина 5
День 18. Деуралі – Базовий табір Аннапурни
О 6 ранку погода налагодилась і навколо чітко показались гори. Поснідавши, я вийшла на трек. Снігу було мало, душі кортіло співати і я співала.
Є. Гришковець “Монолог жінки про щастя”
Переклала “Монолог жінки про щастя” Гришковця (для власних потреб :)). Можливо, комусь також стане в нагоді.
***
Чому все так дивно відбувається? Ось ти живеш якимось своїм життям, воно тебе тішить або засмучує… Але ти живеш і усвідомлюєш, що ти щаслива… Усвідомлюєш, що ти щаслива… А усвідомлюєш це тому, що знаєш, що усе найбільш вагоме та найбільш прекрасне в житті у тебе іще попереду… І ти відчуваєш, що дуже-дуже скоро з тобою має відбутись. І звісно ж, ти впевнена, що ти варта найбільш вагомого і найбільш прекрасного у світі…
Трекінг в районі Аннапурни. Частина 5
Попередні розділи:
Трекінг в районі Аннапурни. Частина 1
Трекінг в районі Аннапурни. Частина 2
Трекінг в районі Аннапурни. Частина 3
Трекінг в районі Аннапурни. Частина 4
День 15. Татопані – Горепані
Прокинувшись зранку від криків індусів, я зрозуміла, що більше не маю жодного бажання залишатись у Татопані. За вікном падав дощ, а це означало, що Джеремі не захоче йти сьогодні далі. Я спустилась поснідати і помітила за сусіднім столиком двох дівчат. Це мій шанс. Підійшла, спитала чи вони в Горепані, так. Побігла збирати речі і вже за 15 хвилин висунулась з двома датчанками і їхнім портером на трек.