Бути жирною. Шлях до сприйняття власного тіла і власного «я».

Бути жирною. Шлях до сприйняття власного тіла і власного «я».

Інтро

У мене було не надто щасливе дитинство. Я народилась у сім’ї студіків (можна здогадатись чому), яка проіснувала недовго. Майже все життя жила з бабусею. У школі дістала комбо – була найвищою в класі і була… жирною.

Гріх жалітись, я не пасла задніх, була хорошим другом, була «своїм пацаном», чудово ладнала з хлопцями у класі, тоді як між ними і рештою дівчат постійно відбувались недолугі конфлікти. І все наче нічого,  але діти бувають жорстокими. Часом мене обзивали. Тоді я перекручувала це у жарт або робила вигляд, що мені все одно, а вдома, коли вже ніхто не бачив, плакала.

read more

Read More

маршрут Чорногорою - Заросляк - Шпиці - під Данціжем - Говерла

Він їй просто про все це нагадав

Кажуть, що собаки подібні до своїх господарів. Може й так. Спостерігаю за своєю Топкою, яку 2 роки тому хтось іще цуциком викинув взимку біля Краківського. Якось різко із активного та грайливого щеня, ця собака перетворилась на підозрілого інтроверта. Вона перестала бігти наосліп до кожного нового створіння. Натомість, до малознайомих людей чи собак ставиться з максимальною обережністю. Звикає нешвидко. А от до того, хто встиг стати рідним і близьким, до того, кого добре знає – ніколи не ховає найщиріших емоцій та радості.

read more

Read More

Processed with VSCO with a5 preset

Якщо не в цьому житті, то в наступному – обов’язково

Коли підіймаюсь вулицею Ужгородською, завжди думаю про Маклауда. Він жив тут колись. А я часто приходила до нього в гості. Сама ж вулиця така геть Львівська, зі своїм мікрокліматом, який, напевно, не зміниться ніколи. Вона не вузька і не широка, вкрита бруківкою. З обидвох сторін простягаються старенькі австрійські будинки, у яких вживались літні бабусі та юні неформали. Маклауд був одним з останніх.

read more

Read More

***

Він відразу помітив мене, тільки-но я увійшла до аудиторії. Вартувало мені зайняти стільчик, як він узяв ще один і поставив його поряд. Коли нам почали роздавати ноти, він впевнено мовив до мене: «Я вже їх маю і я з Вами поділюсь!». Під час розпівок він знудився. Він так і сказав мені тихенько майже на вухо: «Мені нудно!»

read more

Read More

оперний театр львів, склепіння

Про магію і паралельний світ

Якось моя подруга Оля сказала, що музика для неї – справжня магія. Мабуть, тому вона так любить вечірки. Хтось стоїть за пультом, створює гармонію звуків, а у неї біжать мурашки по шкірі. А я сьогодні зрозуміла, що для мене такою магією завжди був театр. Частину дитинства я провела на колінках у добрих тітоньок в цирку, сприймаючи дійство на сцені, як казку із книжок. Я навіть 8 років тому написала про це окремий пост у жж (який тепер дивно читати, адже ніби я, і ніби вже не зовсім).

read more

Read More

painting, watercolor

Є. Гришковець “Монолог жінки про щастя”

Переклала “Монолог жінки про щастя” Гришковця (для власних потреб :)). Можливо, комусь також стане в нагоді.

***

Чому все так дивно відбувається? Ось ти живеш якимось своїм життям, воно тебе тішить або засмучує… Але ти живеш і усвідомлюєш, що ти щаслива… Усвідомлюєш, що ти щаслива… А усвідомлюєш це тому, що знаєш, що усе найбільш вагоме та найбільш прекрасне в житті у тебе іще попереду…  І ти відчуваєш, що дуже-дуже скоро з тобою має відбутись. І звісно ж, ти впевнена, що ти варта найбільш вагомого і найбільш прекрасного у світі…

read more

Read More

a8348b909ab8491db0eebcbe4cadbbe0

Чому чоловіки не одружуються. Марсіанські хроніки

У мене є багато знайомих хлопців, які вважають шлюб нісенітницею. Вони практично в один голос стверджують, що одруження – річ беззмістовна, мовляв, навіщо, якщо і так можна жити разом.

У мене є багато знайомих дівчат, які вважають шлюб дуже важливим етапом в житті. Вони бачать в офіційному закріпленні союзу певну гарантію і початок своєї сім’ї. А ще вони тихенько страждають, тому що їхні хлопці не хочуть кликати їх під вінець.

read more

Read More

IMG_6759

Навіяно натхненням від випадкових людей на вулицях рідного Львова

У тім році літо розпочалось суворо за календарем. Червень невблаганно увірвався в домівки, розчинив вікна і виписав ордер на арешт нашій самітності. Він наказав роздягатись, повністю, до самісінького серця. Такі періоди завжди дарують нову надію, здається, що життя починається з нуля, з великої літери. Жінки в цей час затримуються перед дзеркалом на 5 хвилин довше і одягають найкращі сукні. Вони сміються голосно та хрипко у п’янких теплих вечорах, охоплюючи твоє єство океаном аромату парфумів. І ти смієшся, смієшся разом з ними у світлі жовтих ліхтарів аби не захлинутись, аби не піти на дно. Здається, ти й сам вже геть нетверезий від цього вирію різнобарвних емоцій та яскраво-червоної помади на її устах. Здається, ти просто тонеш разом з нею, провалюєшся в кілометрові ущелини, зникаєш в космосі…

read more

Read More

IMG_2152

30 фактів про мене

Якось переглядала блоги дівчат-мандрівниць і натрапила в однієї на аналогічний пост. Зачиталась і відразу почала уявляти, щоб я могла розказати про себе. А сьогодні сіла і написала, тим більше день такий, можна дозволити собі трішечки самозакоханості:)

1. У дитинстві (+- у віці 4 років) на мене кілька разів нападав один і той самий ротвейлер. Крайній раз він розірвав мою ногу і я місяць не могла ходити. Незважаючи на це, я обожнюю собак.

read more

Read More

10363509_10202322848591113_6038542475616479339_n

Комплекс “братюні”, або позбуваючись фактору “я сама”

Сьогодні на уроці сальси (про те, як я туди потрапила колись напишу окремий пост)) ми вкотре мінялись парами. До мене підійшов симпатичний милий хлопчик і простягнув руку, щоб узяти мою. Не знаю, що зі мною сталось в цю мить, але я показово і від душі “дала йому 5”. Я більше ніколи не забуду цей погляд 🙂 Довелось згладити ситуацію скромним і грайливим “хі-хі”…

read more

Read More