Я не знаю, чому ближче до 30 років раптом починає вивертати нутрощі і весь травматичний досвід. От живеш собі і наче все гаразд. Пубертат, підлітковий вік, юність – все тихо. І я наче цілком щаслива людина. А потім щось перемикається всередині і весь біль починає підійматись з дна. Якого біса? Чому з’являються спогади, про існування яких я вже не підозрювала?
All posts
Чоловік нічого не винен (розбиваючи соціальні патерни реальністю)
У мене із дитинства склалась двояка ситуація. Мама завжди казала, що чоловік у сім’ї має бути годувальником, що «мужчіна должен». Також мені закладали розуміння того, що я буду спадкоємицею татового бізнесу і буду при грошах. З іншого боку, я жила з бабульою, яка мене не сильно балувала. Якщо мені давали кишенькові гроші, то це завжди відбувалось з докорами, мовляв, я тягну фінанси наче пилосос.
Про емоційні перепади, психолога, бажання померти… Але насправді про медитацію у моєму житті.
Цей рік для мене був дуже непростим, мене часто турбували емоційні перепади, причину виникнення яких я не могла зрозуміти. Мені здавалось, що я справляюсь, але траплялись нові складнощі і мене знову кидало у прірву темряви.
Я нарешті звернулась до психотерапевта. Звернулась, правда, коли вкотре здалось, що успішно подолала ще один депресивний стан, тож на сеансах я здебільшого розбирала окремі життєві ситуації, знаходила свої інструменти і загалом мені було просто цікаво. А потім я поїхала за кордон і заняття якось закинула. Мені здавалось, що загалом все у мене добре, я пробувала жити так, як всі, і бути звичайною середньостатичною людиною.
Бути жирною. Шлях до сприйняття власного тіла і власного «я».
Інтро
У мене було не надто щасливе дитинство. Я народилась у сім’ї студіків (можна здогадатись чому), яка проіснувала недовго. Майже все життя жила з бабусею. У школі дістала комбо – була найвищою в класі і була… жирною.
Гріх жалітись, я не пасла задніх, була хорошим другом, була «своїм пацаном», чудово ладнала з хлопцями у класі, тоді як між ними і рештою дівчат постійно відбувались недолугі конфлікти. І все наче нічого, але діти бувають жорстокими. Часом мене обзивали. Тоді я перекручувала це у жарт або робила вигляд, що мені все одно, а вдома, коли вже ніхто не бачив, плакала.
Віддалена робота: як гармонійно поєднувати заробіток, мандри і творчість
Нещодавно отримала наступне запитання: «Привіт. От я все в роздумах, чи можливо поєднувати роботу і активні подорожі, активний спосіб життя. У мене якось виходить із крайності в крайність. Або я працюю, або мандрую, повертаюсь і знову шукаю роботу. Депресивно якось. Є якийсь секрет?) Цікаво чим займаєшся ти)».
Жіноча веломайстерня – 22 квітня
Кілька років тому, на майстерні міста, я провела жіночу веломайстерню. Ми з дівчатами розбирали будову велосипеда і на практиці вчились найпростішому ремонту, а саме бортуванню колеса, латанню камери та працювали з вижимкою ланцюга. 
💪🏻
Цього року я роблю аналогічний майстер-клас, який відбудеться 22 квітня у майстерні “Спорт-Цех”. Отже…
У пошуках звіриних слідів на Парашку
От за що люблю Лізу, так це за те, що вона легка на підйом. Ну от пишеш їй «Пішли в гори!», а вона така відразу «Пішли!». І байдуже яка дата, час чи погода, байдуже, що у Лізи може бути залізна відмазка (коханий чоловік :)). Ба більше, вона тобі відпише знову за годину і повідомить, що підписала на гори ще якихось друзів і знайшла більш комфортний транспорт. Відтак однієї неділі ми прямували до Сколе у складі 4+1: Ліза, її друзі Петя та Іра, я + моя собака Топа. ⠀
Скітур-маршрутом на гору Ільза
Цієї зими у Славську промаркували скітур-маршрут на гору Ільза. Ця новина певний час майоріла у ЗМІ, як грандіозна подія. Щоправда окрім куцого фотозвіту від Горган, інформації про шлях було небагато. Нарешті ми з Сірьожою зібрались дослідити цей славнозвісний маршрут і прогулятись з собаками до Ільзи.
Everest Base Camp travelogue. Частина 4
Якщо пам’ятаєте, я писала, що загубила флешку з фотографіями з цього треку. І я писала, що, якщо знайду її, то це стане справжнім дивом. Так от, диво сталось! І якось надто символічно – прямісінько перед концертом БГ! Тож попередня частина тревелогу вже доступна з оновленими знимками 🙂 А я завершую розповідь про трекінг до Базового табору Евереста і публікую останню частинку опису моєї подорожі.
9 днів занурення, або як я проходила курси інструкторів у Буковелі
Минулого року якось ми розмовляли з Катеринкою стосовно техніки катання на лижах. Я жалілась на те, що була вже в кількох школах, але досі не почуваю себе впевнено. Звісно, потрібен накат, але техніка теж важлива. І тоді вона порадила мені школу інструкторів Bukovel Ski School.
– Та ну, серйозно? Це ж школа для інструкторів!