парашка взимку, сколе, зимові карпати

Parashka – American Dream

До мого друга Сірьожі приїздив в гості американець. Насправді, він приїздив в гості до Сірьожиної сестри, але та десь поїхала по роботі, так що американець лишився на Сірьожу. Пише мені друг, мовляв, іноземець хоче advantures. Advantures так advantures . Питань нема, йдемо на Парашку)

парашка взимку, сколе, зимові карпати

парашка взимку, сколе, зимові карпати

парашка взимку, сколе, зимові карпати

В четвер виїжджаємо електричкою до Сколе в компанії Джейсона (саме так звати американця), Сірьожі і наших двох собак. Шлях минає у невимушених розмовах. Джейсон все розповідає як він сумує за американською їжею та арахісовим маслом. Я якраз маю кілька канапок з цим маслом, тож пригощаю його. Вже у Сколе Джейсон питає чи немає у нас таблеток від алергії. Добре, що я завжди у подорожах маю при собі аптечку.

Починаємо традиційний підйом. За якийсь кілометр американець починає протяжно казати, що він «dreaming about big burger» (мріє про великий бургер –авт.). Ще за кілометр Джейсон каже, що як тільки-но ми повернемось до Львова, то він, в першу чергу,придбає великий бургер, адже він його точно заслужив. “Not yet” – сухо відрізав Сірьожа.

парашка взимку, сколе, зимові карпати

парашка взимку, сколе, зимові карпати

Ще за якийсь кілометр американська мрія змінилась із бургера на «vodka». А після чергового кілометру Джейсон почав вимовляти з акцентом «syuka bliat».

Зрештою, ми вийшли на хребет, де наш друг почав провалюватись в сніг. «Guys, I’m definitely fatter that you are!» (Народ, я однозначно грубший за вас – авт.)- казав іноземець, вкотре опинившись по коліна в снігу.

парашка взимку, сколе

парашка взимку, сколе

парашка взимку, сколе

парашка взимку, сколе

Десь неподалік від вершини Джейсон провалився по пояс зі словами «What a fuck!». Сірьожі довелось витягувати нашого друга, опісля останній почав себе ототожнювати з головним героєм останньої екранізації ДіКапріо «The Revenant».

парашка взимку, сколе

парашка взимку, сколе, зимові карпати

парашка взимку, сколе, зимові карпати

парашка взимку, сколе, зимові карпати

Продовжуємо шлях, бачу, що Джейсон вже так нормально змучився, а час піджимає. Пропоную повернути назад. «Nooooo!!!!! I want my Oscar!!!!!» – відповідає Джейсон. Окай.

парашка взимку, сколе

Десь недалеко від нашої мети, американець помічає великий камінь з гравіруванням. «So amazing! What doest it mean?» – питає. Надпис каже «Сфецьків – лох». Довелось пояснювати, що це «Some kind of asshole».

парашка взимку, сколе, зимові карпати

парашка взимку, сколе, зимові карпати

парашка взимку, сколе, зимові карпати

Зрештою, ми дістаємось верхівки о 3. Вітер шалений, собаки в шоці.

парашка взимку, сколе, зимові карпати

Джейсон знаходить камінець, каже, що то його Оскар. Робимо кілька знимок і тікаємо вниз.

парашка взимку, сколе

парашка взимку, сколе

парашка взимку, сколе

парашка взимку, сколе
На зворотньому шляху наш друг постійно падає, адже під пухким сніжком причаївся невеликий шар криги. Сірьожа пояснює американцю, що таке падіння називається «рубль – Russian currency». Джейсон відстає, чекаємо його на стежці, коли з лісу чути «Another fucking rubl!!!!! Russians are everywhere!!!!».

парашка взимку, сколе
Десь на цьому моменті я перестала себе стримувати і відкрито тішилась новому досвіду нашого американського друга. Сірьожа ж запитував риторично наскільки сильно Джейсон зараз нас ненавидить та матюкає про себе.

парашка взимку, сколе

парашка взимку, сколе

парашка взимку, сколе, зимові карпати

Варто зазначити, що ми дивом встигли на електричку , а іноземець мужньо здолав весь маршрут. Коли ми вийшли на Львівському вокзалі, то Джейсон стогнав та йшов шкутильгаючи. Оцінивши усю картину, Сірьожа підсумував нашу подорож словами «Блін, сестра мене вб’є».

Так завершився черговий похід на таку рідну Парашку. Ми охрестили ще одного трекера, вигуляли собак (до речі, після цих кілометрів, моя звірюка була дуже дуже чемна. Можу лише здогадуватись про що вона думала наступного дня). Ну а до Джейсона завітала творча муза і він зробив ось такі картинки з собою.

  • Даруйте мій флуд, але просто не можу стриматися: проридався! Навмисне таке не придумаєш!

    • kateArt

      XD та ми теж ридали)))

  • SquattyBP

    Лол, ну ви даєте. Навіть мені з телефону видно, що це не “лох”, а 10 жовтня (10.X) 1987 року. То ж все таки карпати, а не міське гетто, дезінформували вашого мериканця.

  • Pingback: Підсумки 2016: ми постійно змінюємось і це нормально | The art of life()