Гори – чарівні. Гори – неосяжні. Гори – загадкові і водночас такі прості. Вони дарують почуття спокою, глибокого щастя і безмежної свободи (досі не можу зрозуміти яким чином). А ще до мене тут завжди приходить натхнення і я хочу писати…
Сьогодні я усміхнулась і замислилась. Як таке може бути? Ще нещодавно я багато думала “про пошуки себе”, читала сотні розумних статей і шукала “моє”. Аж якось раптом я зрозуміла, що “моє” не треба шукати, воно тут поруч, чому я цього не помітила?
я люблю ставити цілі, ще більше люблю їх досягати, але найбільш з усього люблю мріяти. Дуже тішусь, що, на відміну від багатьох речей, з віком мої мрії мене не покидають.
Нещодавно, читаючи блог знайшла у неї запис “101 річ за 1001 день” Мені це видалось дуже цікавим. По-перше, завжди цікаво чим живе людина, які ставить перед собою плани, що собою являє. По-друге, цікаво спостерігати за процесом втілення оцих планів. Ну і по-третє, якщо є результат, то класно порівняти “до і після” + зміни, які відбулись.