6 липня відбувся 1 етап Львівського міні-дх “Кубок Лева”. Для себе я позиціонувала ці змагання, перш за все, як фанові, тож ніяк до них не готувалась, а саму трасу побачила лише напередодні дня “ікс”.
Незважаючи на досить вузьку рекламу події, на неї зареєструвались більше 100 учасників. Гадаю, що й самі організатори такого не очікували. Практично в останній момент відвідати Львів вирішила і Маша, тож у суботу зранку я зустріла її на вокзалі і ми поїхали оглядати наші локальні трейли.
Траса на погулянці досить полога і “крутильна”. Є кілька кікерів і гепів, контри та різкий спуск у яр. Роботи тут було вкладено багато: стежка в буквальному розумінні вилизана до бетону. Хоча я б особисто будувала трасу на іншій траєкторії: біля входу з Пасічної є гарна доріжка, яка проходить через спуск з камінням, лісок і завершується спуском з корінцями біля ЦТДЮГу.
Варто зазначити, що в цей день я вперше обкатувала свій новенький ендурік Giant Reign 2013 року. Після Глорі байк взагалі не відчувався. Він був настільки легенький, що я прикрутила туди масивні педальки хольцфеллер, щоб хоч трішки зробити його тяжчим. Ендурік танцював у різні сторони, мені ж хотілось звичної масивності та впевненості дх-апарату. В мене складалось враження, що якщо я стрибну, то він або розсипеться, або полетить в іншу сторону. Коротше, взаємної довіри на перший раз не вийшло, необхідна прикатка.
У неділю ми потрапили на трасу по 10, зареєструвались, та зробили кілька спусків. Кажуть, що вночі хтось понищив усі фігури на трейлі, однак організатори оперативно усе полагодили.
Потягнувся час, а старту все не було у зв”язку з довгим налаштуванням стартової системи та складання протоколів. Нарешті покликали дівчат. Цього разу нас зібралось троє: Христя Столбова, Маша і я.
Христя розірвала усі шаблони і заїхала першою, Маша – друга і я -третя.
Далі відпочинок, знимкування, спілкування з друзями та очікування на другий заїзд. Маша своїм результатом незадоволена і я впевнена на 99%, що вона вирішила стрибнути величезний “розривний” геп (з яким до речі наразі морально бореться і наш друг Сірожа).
Минає кваліфікація, перерва і знову на старт. Їдемо в тому ж порядку, щоб заощадити час із перероблянням протоколів. Усі покращують свій результат. Маша стрибає величезну “тему”, однак, мабуть, від хвилювання, вже трішки далі падає на повороті. Фінальні позиції не змінюються. Вітаємо Христю і вертаємось на верх.
Маша підтрунює Сірьожу стрибнути геп, ми з Сашою, навпаки, відмовляємо. Врешті Сірьожа на своєму заїзді успішно усе стрибає. Питаємось як, каже, що не пам”ятає, однак видно, що він дуже задоволений, адже черговий бар”єр лишився позаду.
По заїздах намалювався конкурс на кращий віп. Мабуть, найвеселіша та найцікавіша частина для мене, де можна було голосно повболівати за друзів та знайомих. Хоча мені особисто найбільше сподобалась фінальна фраза організатора Андрія у гучномовець “Так, а тепер хто бачив помаранчевий коменсіаль????” (це його велосипед, якщо що :))
А тепер дозволю собі абзац з негативом. Для мене ці змагання були абсолютно фановою нагодою побачити старих знайомих, поспілкуватись з гарними людьми і зарядитись позитивним настроєм. Дякую організаторам за таку можливість. Однак, я все більше впевнююсь у тому, що саме на міні-дх збирається багато неадекватних молодих людей. Мене неприємно вражає, як юні спортсмени курять і розпивають алкогольні напої на спортивній події. А коли вони ще й навмисне розкидують пластикову тару з-під пива прямісінько на трасу і не реагують на зауваження, це виглядає просто дико, м”яко кажучи.
Зрештою, надійшла черга нагородження. Не скажу хто там що посів (за бажанням усі протоколи можна знайти в мережі), скажу, що отримала за 3 місце добру трицешну рейсову покришку, яка тепер чекає на свої особливі моменти у вигляді великих змагань. Дякую, подарунок мені виявився дуже в тему.
Отже, не зважаючи на величезну купу негативу і незадоволення з боку учасників (молода кров рідко лояльна і розуміюча), змагання для мене вдались. Кожен отримав щось своє: Маша з Сірожою стрибнули величезний геп, Саша та наші друзі Оля і Віталік -поспілкувались з народом, Надя потренувалась знімати відео, а я обкатала новий ровер. Ну а ще я замахалась приїжджати останньою, тож маю пендель до тренувань і записуюсь на турнічки.
До нових звітів 🙂 (наступний, мабуть, буде про серпневу вело школу у Приймачів).
Фото: Тарас Гіпп, Саша, я,
