Минулого року, після того, як я посіла 1 місце на ЧУ в Буковелі, мені запропонували стати частинкою дх-команди. Це було настільки несподівано і шокуюче, що у мене в буквальному розумінні відвисла щелепа. Звісно, я не могла не погодитись.
Мені надіслали пакуночок спонсорської форми Alpinestars і попросили відзнятись у фотосесії, про яку попередньо домовились з Тарасом Гіппом. На превеликий жаль, через певні події в Україні і через те, що основний склад команди знаходиться в Криму – усе зависло в повітрі і виглядає дуже сумно. У зв”язку з цим всім, фотографії також виявилась не використані на 100%, проте мені скинули всі архіви і дозволили їх запостити. Сам Тарас деякі фото обробив, хоча, на мою думку, окремі кадри взагалі цього не потребують.
Гадаю, варто почати з бекстейджу, який робила моя подруга Оля Забалканська.
Знимкували два дні, на Високому замку і Лисій горі. Це, мабуть, улюблені “точки” Тараса, адже вони дуже часто фігурують на його фото 🙂 Насправді, в команді попросили зобразити на кадрах гарні трейли і дати зрозуміти, що це – Львів.
Почали із вечірньої зйомки…
Мені довелось зробити кілька спусків по корінцям у парку, після чого ми змінили дислокацію.
Спалах нам тримав Тарас Маслюх. Він же захопив із собою коньяк, який постійно мені пропонував, бачачи, що я хвилююсь 🙂 (якщо що – я не п”ю ))
Наступного дня довелось прокинутись дуже рано, адже мені потрібно було встигнути опинитись на Лисій горі до сходу сонця.
Щоразу як я штовхала на верх велосипед, в думках спливало питання “Хто сказав, що бути моделлю – легко???”. Насправді, мені було дійсно важко. Я стидалась, я “так собі люблю фоткатись”, це був мій перший сезон на підвісі, я досі психологічно не звикла до вузьких стежок, я почувалась лузером 🙂 Коротше, спершу мені стало трохи сумно…
Але варто відзначити Тараса як мега дядька і тонкого психолога) Здається, він щось просік і почав повторювати: “Усе вийде! Головне вірити в себе!”. Зрештою, він забирав в мене велосипед і показував де і як правильно їхати 🙂
Оля з другим Тарасом теж мене чимало підбадьорювали і це дуже круто 🙂 Не знаю, кого як, але мене такі речі дуже сильно стимулюють)
Декому фото з бекстейджу подобаються навіть більше, але мені подобаються практично всі варіанти)
А тепер фото Тараса
Можна сказати, що до цього фотосету, я взагалі не стрибала. Але на що не підеш заради гарного кадру… Тарас навіть мені промаркував паличками місце де краще заїжджати на корінь і звідки вжимати підвіску.
Тепер щоразу, як я їду десь по коріннях, в голові відразу спливає голос фотографа “На коріннях відпускай гальма!!!”
Після цього фотосету я навіть не знаю чого отримала більше: гарних фото чи нового скілу. Зокрема для себе я усвідомила, що складні моменти можна прикатувати частинками, і на раз сотий – точно вийде 🙂 Це був безумовно новий позитивний досвід, дуже кльові фото, позитивне спілкування з друзями, але все ж таки я більше люблю з ними просто кататись)
Величезне дякую тим, хто був до цього причетний: за роботу, терпіння, підтримку і натхнення 🙂
