Якось переглядала блоги дівчат-мандрівниць і натрапила в однієї на аналогічний пост. Зачиталась і відразу почала уявляти, щоб я могла розказати про себе. А сьогодні сіла і написала, тим більше день такий, можна дозволити собі трішечки самозакоханості:)
1. У дитинстві (+- у віці 4 років) на мене кілька разів нападав один і той самий ротвейлер. Крайній раз він розірвав мою ногу і я місяць не могла ходити. Незважаючи на це, я обожнюю собак.
2. Приблизно у 4-5 років мені вирізали апендицит, якого у мене не було.
3. Я навчилась плавати досить пізно – у 12-13 років. Нікому не вдавалось навчити мене почувати себе спокійно у воді. Крайнім зі мною мучався дядько, він протягом місяця щодня ходив зі мною на море і терпляче займався зі мною у воді. Одного разу він махнув рукою, сказав, що я ніколи не навчусь і пішов геть. “Як це я ніколи не навчусь???!!!”. Через пів години обуреного борсання у воді, я поплила. У морі тоді майже нікого не було, лише поряд за усім спостерігала старенька німкеня і лагідно усміхалась. Тоді у мене виникла думка, що вона якась добра чаклунка і тут не обійшлось без вищих сил. Страх глибини зник у випускних класах, коли я спробувала плавати з ластами 🙂
4. Я усе дитинство мріяла грати на фортепіано, але мене ніхто не віддавав у музичну школу. Коли я прийшла у 14 років туди особисто, мене не взяли і сказали, що я стара. Ця мрія досі лишається у моїх планах.
5. У школі я думала про майбутній шлях: я хотіла бути художником, але подумала, що мені бракує таланту. Одне я знала точно: я хотіла пов’язати свою роботу з творчістю. Якось викладачі почали помічати мої писемні здібності, а я вирішила, що журналістика -непоганий варіант.
6. Я не переношу ікру. За все життя я куштувала її 1 раз і досі не розумію, як її можна любити. А ще з листопада 14 року я не їм м’ясо.
7. У першу повноцінну вилазку в гори я потрапила на першому курсі, завдяки своїй кумі. Це була Боржава. Мене настільки вразила уся ця природа, що я не спала майже 2 доби, встигнувши навіть збігати на зустріч світанку на Гембу.
ось такий мій перший світанок на Боржаві, ех…
8. Коли мені було 18, мама обманом затягнула мене в гості до своєї подруги, щоб познайомити з її сином. З сином ми не потоваришували, однак він дав спробувати мені проїхатись на своєму велосипеді і цей момент я ніколи не забуду. Відтоді у мене з’явилась ще одна любов усього життя. Мама досі шкодує про свій вчинок 🙂
9. На двопідвіс мене посадила подруга Надя, мовляв, щоб скласти їй компанію. Я досить сильно боялась спусків на велосипеді, тому даунхіл став для мене ще одним способом боротьби зі страхом.
10. Станом на сьогоднішній день у мене 3 велосипеди: дх-підвіс, ендурік і шосейник. Останній застряг в Криму, може хто привезе?))
11. Колись я любила вишивати хрестиком. Це найбільша моя картина, яку я подарувала другові.
12. Одні з найкращих книг, які я читала: “Подорож додому” Радханатха Свамі і “Ілюзії” Річарда Баха
13. Я, як класичний козеріг, не відчуваю себе повноцінно без діла. Я працюю з першого курсу навчання. Я встигла спробувати себе у ролі промоутера, журналіста, продавця у веломагазині, маркетолога, івент-менеджера та айтішника.
14. Я дуже люблю музику і слухаю її щодня. Мої музичні вподобання залежать від внутрішнього стану та настрою, але найбільше мене чіпляє електроніка, ембіент та дрім-поп.
15. У мене є сертифікат дайвера Padi OWD і 25 занурень. Я плавала біля акул і черепах. Моя найбільша глибина – 30 метрів. Тепер я дуже хочу спробувати фрідайвінг.
16. 1 раз я стрибала з парашутом. Як бачите, вдало 🙂
17. На моєму тілі є 2 татуювання: одне на нозі – попсовий ієрогліф “насолоджуйся моментом”; і друге на руці – пейслі та афоризм Буди “Все для всього. завжди”.
18. Інколи мені хочеться пожити в іншому часі: у 60-70х, в епоху розквіту хіпі, або у 80-х, серед руху глем-року.
19. Я знаю англійську, українську, російську та польську мови. Можу зв’язати кілька речень італійською. В шкільні роки я вільно спілкувалась німецькою, але відсутність практики дала про себе знати.
20. Дуже часто я робила якісь завдання з гумором: наприклад у школі мені було лінь писати реферат із зарубіжної літератури, тож я написала есе на тему “чому я не буду писати цей реферат” і оформила його в якомусь візуальному сюрі. Вчителька назвала мене вундеркіндом, більше я могла не вчитись. В університеті я переклала вірш з білоруської на сільський манер і він також став найкращим. Інколи я цим речам відверто дивуюсь. Але виходить, що вони не такі, як у всіх, і цим виїжджають.
21. Я ненавиджу барахло і люблю мінімалізм. Моя ідеальна кімната – це диван, поличка для книжок, кругле крісло, комп’ютерний стіл та великий монітор для перегляду фільмів з друзями.
22. Мій перший поцілунок був жахливим 🙂
23. Я ніколи нічого не ламала у своємі тілі, тьху-тьху-тьху.
24. Я шатенка, але встигла побути рудоволосою та брюнеткою, і ніколи повноцінною блондинкою. Моє волосся пряме від природи, але я шаленію від кучерів.
25. Я не вміла варити борщ до 24 років.
26. Я обожнюю гори і мрію про свій будиночок неподалік від них.
27. Мій улюблений час доби – передвечірній.
28. Я 2 чи 3 роки займалась капоейрою і в мене навіть є біло-жовте кордао (пояс 1 рівня, який видають після атестації).
29. У мене є (чи була) легка косоокість. В дитинстві бабці любили мене цим діставати, мовляв, тебе в школі дражнитимуть! Я не пам’ятаю, щоб хтось помітив у мене цю особливість (може люди перестали дивитись одне-одному в очі?). Коли я натрапила на рядки, що у Булгаковської Маргарити також була легка косоокість і це було ознакою відьом, мені навіть почало подобатись, що я наділена цією рисою. Хоча, останнім часом, я не ловлю в дзеркалі слабину своїх очей. Цікаво, чи могло воно минути само.
30. Заплющити очі, глибоко вдихнути, відчути легкий вітер і ласкаве тепло сонця, стоячи на гірському хребті – мої ідеальні моменти.
А напишіть якісь цікаві факти про себе у коментарях 🙂
