Підсумки 2016: ми постійно змінюємось і це нормально

Підсумки 2016: ми постійно змінюємось і це нормально

Добігає кінця 16 рік. Він пролетів швидко і якось блискавично. Якщо у 15 мене супроводжували дуже високі теплі емоції, то цього року вони характеризувались дуже різкими перепадами: від сильної депресії – до невимовного щастя, і, зрештою, налагодженого спокою. Цей рік був не менш цікавим і якимось зрілим. Переді мною досі багато питань, але зі мною новий досвід, знання та мудрість…

Зима

Напередодні нового року я забрала з притулку собаку. Я вирішила, що стала достатньо відповідальною, що це моє життя і, якщо я хочу жити з собакою, то не мушу слухати порад від інших стосовно того, що “собака – це не для квартири”. Це було одне з виважених та особистих рішень і воно перевернуло мій світ. Тоді я подумала, що обов’язково заведу іще одного чотирилапого…

маршрут Чорногорою - Заросляк - Шпиці - під Данціжем - Говерла

***

В січні до мого друга Сірьожі в гості приїздив американець Джейсон, і ми епічно водили його на зимову Парашку. Мій звіт про це став досить популярним і його активно шерили. Я все думаю, коли Джейсон знову до нас приїде, щоб звозити його на лижі на Тростян 🙂

парашка взимку, сколе, зимові карпати

***

Ще восени я побачила на вулиці Його. “Який цікавий хлопець” – подумала я. А потім виявилось, що він живе у сусідньому під’їзді і в нього також є собака. А, власне, взимку наші чотирилапі банально сплутались повідками.

Я відразу відчула, що це Він. Проте усе було дуже непросто. Мені довелось багато чому навчитись, зокрема терпінню. Складно, коли ти борешся з емоціями, складно, коли усвідомлюєщ, що вперше по-справжньому закохана і мусиш це сильне почуття відпустити.

Не знаю чи бував у мене складніший період. Коли усе нехороше (я навіть просто не хочу розписувати усі фактори, які вдарили з різних боків) накриває одночасно. В такий момент ти розумієш, що не варто витрачати нерви, що усі ці реакції – результат роботи твого мозку, що це, рано чи пізно, мине. Але мозок не здається, ти все рівно про це думаєш і тебе накриває настільки, що ти просто кілька днів поспіль лежиш в ліжку, дивишся в стелю і спиш.

Весна

Це мало минути. Несподівано виринув мій друг Саша і почав витягувати мене на різні сектантські тусовки 🙂 Я ходила, слухала і лишалась байдужою. А потім Саша запропонував мені поїхати в Київ на семінар з тибетськими співочими чашами. Чаші, свого часу, порадила йому я, але нагоди зануритись глибше в їх освоєння у мене не було.

Ми зібрались у красивій квартирі-студіо з іншими учнями, слухаючи вчителя та вивчаючи різні практики. Тут у мене нарешті вийшло відчути те, що я розуміла, але не могла зробити: в один момент я усвідомила себе в пустоті. Я була тут і зараз, а усі емоції, усі переживання швидко пропливали десь зверху і не мали до мене жодного відношення. Дуже цікавий досвід, особливо, коли відчуваєш зміни не лише морально, а й фізично. Саша допоміг мені придбати чашу з дзвіночками і я іще деякий час практикувалась сама.

Між тим я продовжувала не дуже регулярно ходити у театральну студію “Птах”. Ми навіть готували постановку п’єси, де мені виділили роль мами, але потихеньку усі забили на репетиції і вистава так і не відбулась 🙂

Потім доля знову звела мене з Ж. (тим самим, з ким вона ж зв’язала нас собачими повідками :)) Він забрав мене і ми поїхали в Кам’янець-Подільський. А потім ми ходили в Карпати.

похід на Боржаву: Шипіт, Гемба, Стій, Великий Верх

А потім я переїхала до нього і весна тихенько перейшла у літо. О, а ще я позбулась цілої купи барахла. Я викинула неймовірну кількість речей і тепер мій одяг займає рівно половинку маленького ікеївського стелажа (а це 4 полички).

Чесно, я не розумію навіщо ми зберігаємо кілометри непотребу вдома. Навіщо залишаємо речі, які нам не подобаються? Навіщо годуємо себе відмовками типу “це тому знадобиться, а це для дітей” ? Це все поглинає стільки енергії…

Літо

Літо минуло спокійно і врівноважено. Ми ходили в гори з  собаками, їздили на річку і просто багато гуляли. Навколо було багато тепла, любові і радості. В серпні я поїхала з друзями на море на острів Джарилгач. Мені, як фрілансеру, 10 “тюленячих” днів виявилось на морі забагато, тому наприкінці відпочинку вже дуже хотілось додому 🙂

Відпочинок на Чорному морі - докладно про острів Джарилгач

Осінь

У вересні мені бракувало руху, тож я записалась в зал. Хотіла піти на TRX, а потрапила на скай-йогу та стречінг, про що зовсім не жалкую. Досить скоро до мене прийшло усвідомлення наскільки сильно моє тіло є скутим. Я вже певний час займалась і хатха-йогою і йогою 23, але застрягла на початковому рівні. Ці ж заняття якось більше мене розрухали і в мене пішов прогрес: вперше в житті вдалось зробити замок в скрутці, вперше в житті вдалось стати в “ножниці”, вперше в житті хоч мінімально вдалось стати на голову. І ці маленькі успіхи дуже мотивують і наповнюють якимось дитячим захватом. Словом, мені мало)

Також ми з Ж. сходили вдвох в гори і натрапили на період гону в оленів. Помилково сплутавши їх з ведмедями, ми тоді шалено перелякались. Зате мій звіт про цей похід порвав інтернет і відвідуваність у блозі була реально крута 🙂

Горгани, маршрут на Ігровець через полонину Середня та зустріч з ведмедями

Ще один бонус до блоґів – мені запропонували тестувати деяке туристичне спорядження. А з Tasty World продовжила співпрацю компанія Pyramida. Вважаю це непоганим показником, але й досі дивуюсь яким чином людям вдається набирати величезні активні аудиторії на своїх сайтах, у мене все просувається дуже помалу. Та й я пишу швидше заради душевності та емоцій.

***

Якось моя знайома розповідала, що побачила в інтернеті картинку зі Львовом. Вона не знала, що це Львів, але картинка їй настільки сподобалась, що вона поставила її на заставку в телефоні. А потім їй запропонували тут роботу і вона побачила цю картинку вже вживу.

Після цієї історії, я змінила заставку в телефоні. Замість якихось голубеньких хвиль, на мому екрані височів Еверест. Буквально за місяць Ж. спитав: “Поїхали в Непал до Евереста?”…

everest

Звісно, це були вже не такі гострі емоції, адже цього разу в Непалі я була не сама. Натомість було спокійно, безмежно красиво, а серце наповнювала любов. Було й важко. Не стільки фізично, скільки важко дихати. Цікаві відчуття, коли фізична форма взагалі не турбує, але ти задихаєшся від висоти.

Скільки коштує трекінг до Базового табору Евереста

Після повернення додому, моя собака підхопила страшний вірус і кілька днів пролежала під крапельницями і уколами. Я крапала, колола, плакала і розуміла наскільки сильно я полюбила своїх чотирилапих друзів. На щастя, собаку я виходила і тепер ми прив’язались один до одного ще більше…

Висновки

Минулого року я писала, що хочу знайти себе, уявляючи якусь конкретну справу. Цього року я усвідомила, що пошук себе аж ніяк не стосується конкретної фахової роботи, це щось значно глибше. Також я озирнулась і зрозуміла, що змінювати напрям діяльності – абсолютно нормально. Насправді довкола стільки людей, які з журналістів ставали фотографами, або з розробників маркетологами і т.д.. Скільки моїх однокурсників в конкретний час відчувають розгубленість і не знають куди рухатись. Чому нам з дитинства прив’язували оцю одну справу усього життя?  Натомість мало хто говорить про те, наскільки важливо дійсно почути себе. Принаймні спробувати відкинути емоціональний та матеріальний фактор і просто прислухатись…

Якось я навіть сказала Ж., що зараз розумію, що можу бути однаково щасливою як з якимись фізичиними речима, так і без них. Мені тепер простіше відпускати, простіше дивитись на речі під різним кутом, простіше сприймати негатив. Велике для мене досягнення – я перестала вбивати себе через застій і невдачі. Я просто вірю, що мають бути паузи. Ми усі різні, ми усі формуємо свою реальність, ми постійно змінюємось, і це нормально. Не варто осуджувати інших та підганяти їх під одну лінійку. Нам варто вчитись приймати, відпускати і бути добрішими.

Я дуже вдячна всім, хто був зі мною в цьому році, всім, хто приходив в потрібний момент, всім, хто робив для мене безкорисливі щирі речі, всім, хто підтримував і вчив новому. Дякую Ж. за стосунки “здорового человека”, за відчуття гармонії і любові, а також за унікальне відчуття, що все  правильно, що все так, як воно має бути.

Цей рік був гарним, але варто загадати бажання для наступного. Я хочу, щоб у 2017 році було більше добра і чуйності. Також я сподіваюсь знайти або створити роботу своєї мрії і вірю, що це трапиться 🙂 Окрім того у мене є ще одне ненормальне бажання стосовно волонтерства і я знаю, що воно також стане реальністю. Стосовно пошуків себе, я відчуваю, що ще не готова до повного занурення, але прогресувати у цьому напрямку також варто. Хочу не закидати свої фізичні успіхи і нарешті вперше сісти на шпагат) І хочу, щоб у нас з Ж. все було добре, відверто та наповнено.І хочу, щоб ми багато гуляли Карпатами)

Дякую, що дочитали до кінця. Бажаю Вам гарного нового року. Пам’ятайте, що Ви – це світ, тому робіть його добрішим і допомагайте іншим.

П.С. я трохи засмучена, тому що вчора загубила сд-карту з усіма фотграфіями з Непалу, а на комп’ютер я перекинула менше половини. Тому загадаю іще одне бажання – хочу , щоб найближчим часом карта віднайшлась. Це буде для мене дивом.

З Новим Роком!