Влітку, коли ми їздили з друзями на острів Джарилгач, Сірьожа часто згадував про свою дачу у Херсоні і дуже хотів її нам показати. Нам пощастило заощадити один день, тож ми потрапили у це чарівне місце і тепер вже я Вам про неї розповім.
Якщо матимете нагоду потрапити у Херсон, заїдьте в гідропарк. Він нічим не особливий: дерева, Дніпро, старенькі човники, цьоці з кукурудзою.
Але є тут і цікаве та маловідоме місце, а саме острівець з дачами. Гадаю, що не кожен здогадається як сюди потрапити.
Спершу ми перетнули широкий міст від гідропарку до невеликого острова з пляжем. Половина цього моста – це стара переварена баржа. На мості купа оголошень, які закликають не стрибати звідси у воду, але тут це мало кого турбує. Також тут є невеликий безкоштовний зоопарк, збудований за кошти іноземних інвесторів.
Була б я тут одна, і не здогадалась би йти кудись далі. Але ж ні – від зоопарку вглиб острова веде невелика стежина, нею ми і пішли, вийшовши на інший берег Дніпра. Зачекали з хв. 10, коли до нас підплив невеликий човник та за кілька гривень переправив на острівець навпроти.
Сірьожа розповідав, що тут дуже багато змій. Після таких розповідей купатись було якось страшнувато, адже ми й справді вже декількох встигли побачити.
А ще кажуть, що тут колись курсував пароплав до Києва, але недовго – це виявилось нерентабельно і повільно.
Ми пришвартувались та запитали о котрій тут “останній рейс” до цивілізації 🙂
Хлопці повели нас крізь зелені коридори фруктових дерев. Сірьожа все згадував, як бігав тут малим і просто рвав різноманітні солодкі плоди, які звисали над дорогою.
Ми скинули речі у будиночку і пішли до іншого берега.
Тут змій не було видно, тож народ купався.
Якщо придивлятись до лінії берега, то десь далеко можна побачити величезні особняки – це дачі моряків. Також тут часто проїжджають невеликі катери.
Насправді, вглиб острівця також тече досить широкий канал, і раніше кожен міг підпристи до своєї дачі на своєму човні.
Зараз усе це солідно заросло і тут ніхто не плаває.
Мені нагадало фотографії Вилково. Насправді, вживу дуже атмосферно та гарно.
Сонце сідало і нам пора було збиратись.
Але ми іще збігали вглиб острівця.
Тут є невелике озеро.
Воно також заросло і тут також дуже багато змій.
Ми повернулись до причалу, де вже збирались люди.
Ще трішки прогулялись найближчим радіусом, адже у всіх цих кущах заховані дачі, а через канал простягаються місточки.
Врешті приїхав дядечко на катері і забрав нас назад до гідропарку.
Сам катер на моторчику і керується ним, але тут, чомусь, є непрацююче кермо.
Сонце сіло, люди поспішили додому, ми наїлись свіжими херсонськими фруктами. Дачний острівець направду виявився чарівним: тут тихо, тут мало людей і тут дуже гарно. Шкода, що ми побули тут лише кілька годин, адже вже за кілька годин на нас чекав потяг додому.
