От за що люблю Лізу, так це за те, що вона легка на підйом. Ну от пишеш їй «Пішли в гори!», а вона така відразу «Пішли!». І байдуже яка дата, час чи погода, байдуже, що у Лізи може бути залізна відмазка (коханий чоловік :)). Ба більше, вона тобі відпише знову за годину і повідомить, що підписала на гори ще якихось друзів і знайшла більш комфортний транспорт. Відтак однієї неділі ми прямували до Сколе у складі 4+1: Ліза, її друзі Петя та Іра, я + моя собака Топа. ⠀
Карпати
Скітур-маршрутом на гору Ільза
Цієї зими у Славську промаркували скітур-маршрут на гору Ільза. Ця новина певний час майоріла у ЗМІ, як грандіозна подія. Щоправда окрім куцого фотозвіту від Горган, інформації про шлях було небагато. Нарешті ми з Сірьожою зібрались дослідити цей славнозвісний маршрут і прогулятись з собаками до Ільзи.
Into the wild: похід на гору Хом’як
Насувались чергові вихідні з гарною погодою. Несподівано мій старий друг Сірьожа захотів у похід. Хіба можна було відмовляти?
Я пропонувала Костричу або Гриняви, Сірьожа – Хом’як. З бюджетним та зручним транспортом не склалось, тож поїхали у Микуличин на Gorgany Bus. Позаяк прогулянка виявилась одноденною, до нас долучились Павло, Оля та 2 Сірьожиних друга з Татарова – Влад та Назар.
Легкий похід по мальовничим Карпатським полонинам до г. Кукул
Минулого тижня ми нарешті повноцінно вибрались в гори. Хотілось не поспішати, не намотувати великий кілометраж і водночас побачити красиві краєвиди. Таким чином ми обрали прогулянку на 2 дні до гори Кукул завдовжки в 20 км.
Тутешні краєвиди не давали нам спокою відколи ми побачили їх вперше цієї зими. Я згадувала мальовничі полонини і мріяла фотографувати колиби на фоні світанкового або західного сонця. Зрештою, мені випав шанс втілити цсе це в життя.
Скітур в районі Кукула
Нещодавно усвідомила, що моєму лижному комплекту вже 5 років. Час так біжить. Здавалось, ще нещодавно друзі заразили мене розповідями про зимові походи, катання по пухляку, школами, виїздами. Здавалось, ще нещодавно я кожну зарплату витрачала на кріплення, лопати, камуса і шоломи 🙂
Мій найстрашніший похід або як ми втікали від 3 ведмедів у Горганах
Я все літо хотіла походити Горганами, але то погода не та, то інші обставини. Нарешті ми з Ж. зловили непоганий прогноз і зібрались розслаблено прогулятись на Ігровець з ночівлею на полонині Середній. Я ще ніколи не була саме в цій частині Горган, та й друзі розхвалили маршрут, тож осіннім суботнім ранком ми виїхали в напрямку Старої Гути.
У пошуках самотньої Чорногори (Заросляк – Шпиці – під Данціжем – Говерла)
Наближалось день народження Ж., а Ж. ніколи не був на Говерлі, тому ідея відвідати цю вершину йому сподобалась. З іншого боку – я досі нормально не потестувала своє нове спорядження, яке надали мені для блогу кілька компаній-виробників. Тож Ж. запропонував заночувати десь на хребті, щоб вбити одним пострілом кількох зайців. А щоб шлях до найвищої точки України не видався коротким та нудним, я вирішила трішки збільшити маршрут.
Із Шипоту на Стій і В.Верх з чотирилапими друзями
Я вже відносно давно не була в горах і вже встигла за ними сильно-сильно заскучити. Хотілось подалі від людей, з наметом, високо, в ліс і, звісно, з рідними собакенами. Спершу ми з Ж. запланували похід в Горгани на 3 дні. Нас навіть не лякав щоденний пообідній дощ. Ми думали, окей, прокидатимемось раніше, проходитимемо частину маршруту і по обіді вже відпочиватимемо під звуки зливи в наметі. Ми навіть купили дощовики. Однак, погода все одно внесла свої корективи…
Похід на Пікуй
Кажуть, “хто не бачив Пікуя – той не бачив нічого!”. Так от, врешті я можу сказати, що бачила все, адже на минулих вихідних ми з друзями нарешті потрапили на цю гору 🙂
Маубть, якби Пікуй знаходився десь на маршруті Мукачівської електрички, ми б туди ходили досить часто. Натомість, усе впирається у транспорт, адже Вам з собаками навряд чи тішитимуться у автобусі. Словом, випала можливість поїхати машиною і ми поїхали.
Зимово-весняна Лопата
Здається, на Лопату можна ходити вічно 🙂 І кожного разу вона буде різною. Я, чесно кажучи, вже й не знаю, яка це була за рахунком прогулянка на цю гору, але те, що вона була однією з найяскравіших – факт. Отже, субота, чудова погода і жодного бажання сидіти вдома. Шкода, що аналогічний настрій торкнувся меншості, а дехто взагалі прихворів. Таким чином вималювалась компанія з мене, мого старого знайомого Юри та його собаки Джес.