Париж за 4 дні: побачити все. День 2. Частина 1 – Нотр Дам де Парі та міст Мистецтв

На другий день перебування в Парижі орієнтуємось на мапі і складаємо маршрути по цікавим точкам, які знаходяться недалеко одна від одної. Сьогодні спершу їдемо у Нотр Дам де Парі, тож нам необхідно дістатись до станції метро о. Сіте.

Вийшовши з метро, відразу опиняємось навпроти невеличкого ринку з сувенірами і садівничими дрібничками. Звісно ж, ідемо сюди і затримуємось тут іще десь на годинку 🙂

На ринку можна побачити дійсно чимало красивих речей: від мініатюрних живих квітів, листівок, мила, магнітів і до годівничок, вазонів тощо.

(ось ці маленькі коробочки при належному догляді перетворюються на квіти)

любителям вінтажних сувенірів є де розгулятись

а це один з багатьох Паризьких питних фонтанів – фонтан Уолеса. Здебільшого вони розташовані на Монмартрі, але й тут знайшовся один. Згідно з повір’ям, цей фонтан – перевірка на витонченість жінки. Якщо жінка могла просунути голову крізь каріатід і випити води, не захляпавшись, вона мала повне право вважатись витонченою. Я навіть не стала ризикувати. Мені здалось, що моя голова туди не пролізе 🙂

ряди з квітами, біля яких збиралось купа китайців з фотоапаратами, і я біля них)

Хто підкаже, що це за рослина з фіолетовими квітами біля вересу ?

Такого розмаїття гарбузів я ще не бачила

Ось такі цікаві годівнички можна придбати на цьому ринку

Придбавши кілька сувенірів, нарешті прямуємо до Нотр Дам. Тут навіть є вказівник 🙂

Мабуть, перше, що зауважують абсолютно усі – цей собор геть не такий, яким ти його собі уявляв. Для мене він завжди був містичним та сірим (як більшість старих будинків без ремонту у Львові :)), а насправді він вилизаний та побілений.

Біля нього багато туристів. Дуже поширена тут така штука, як велоекскурсії. Тож ділюсь кльовою ідеєю для бізнесу, у Львові ще такої фішки немає)

Вхід до собору безкоштовний, зате свічки тут від 2 до 5 євро. Їх можна запалити в самому Нотр Дам або забрати із собою. Собор Паризької Богоматері –діючий, тут можна знайти розклад мес.

Не можна заперечити шедевреальність архітектури собору, скульптур та вітражів, але в цьому, начебто духовному, місці немає нічого святого. Всередині переміщуються натовпи туристів, які говорять пошепки, але тут відсутня саме та містична аура, яку можна зустріти у старих церквах та храмах. Аура, від якої мурашки по шкірі.

Трішки з історії собору: перший його камінь був закладений у 1163 році папою Олександром ІІІ. У 1230 році папа Гійом замовив барельєфи, у які вирішив вкласти трактат з Алхімії. Кажуть, що він зашифрував у них секрет філософського каменю. Ми його не розгадали 🙂

автомат, в якому можна купити монетки з якимось отцями. Виглядає кумедно 🙂

Ті самі відомі горгульї слугують у якості водостічних труб, наразі деякі з них ще досі функціонують.

До 1804 року, через невігластво, собор прийшов у страшний занепад. Його розкрали, знищили багато скульптур, переплавили дзвони, влада взагалі роздумувала над його демонтажем. Завдяки роману Віктору Гюго, суспільство почало збір коштів на відновлення Нотр Дам. Навіть французькі повії не залишились байдужими і надали кошти для вітражів (але їм це дозволили зробити за умови, що ніхто не дізнається звідки гроші :)) Тож бачите, в усі часи і всюди – ситуація подібна. Влада демонтує, але суспільство рятує 🙂

Зовні, зліва від входу, Ви натрапите на чергу – це черга на дах Нотр Дам де Парі. Вхід на дах платний (район 10 євро, якщо не помиляюсь). Тут же, біля колєйки, часто зустрічаються вуличні музиканти: від кантрі-виконавців до оперних співаків. Ми ж йдемо далі, купуємо смачний перекус (рекомендую взяти шматочок піци або багет) і вмощуємось у сквері за собором.

Наступна за планом – Консьєржері (тюрма), адже вона геть поряд. Також біля неї знаходиться каплиця Сент Шапель. І тут черга, тож минаємо її (може й дарма, наступного разу я б сюди завітала).

(десь у вітрині біля тюрми живе Маленький Принц )

Консьєржері також діє, однак тут є кілька експозицій із залами та камерами. Вхід 7 євро. Ми оглянули тюрму зовні, помилувались ангельски-красивими чоловіками у міліцейській формі (я ж казала, що французи дуже гарні, правда?), і рушили далі.

(кажуть, у нас теж такі ровери мають скоро з’явитись :))

Минули міст через Сену і опинились на набережній Conti.

Нам праворуч, до моста Мистецтв. Тут же постійно зустрічаються прилавки з різними ретро плакатами, листівками, книжками, платівками тощо. І усе це за непристойними цінами. Наприклад, один дядечко намагався продати мені кулінарну книжку, буцімто від найвідомішого покійного Паризького шеф-кухаря, за 80 євро. Вірю в кухаря, але не вірю в ціну 🙂

Ми дійшли до моста. Згідно з путівником, тут знімалась фінальна сцена «Секс і місто» (досі не переглянула це кіно), а ще цей міст називають одним з найгарніших у Парижі.

От чесно, не знаю чому. Звичайний дерев’яний міст, обвішаний замочками, де-не-де, можна зустріти художників, та й усе.

Читаючи про те, що він такий прекрасний, я очікувала побачити фантастичні барельєфи і скульптури. Хоча може і в цьому його краса? У святій простоті?
Далі буде 🙂