Продовження розповідей про прогулянки Парижем. Початок 2 дня тут
Після моста Мистецтв ми опиняємось біля Лувра. Заходимо до подвір’я, трішки гуляємо і прямуємо у чергу до входу через контроль і металошукач.
До речі, скільки нас лякали величезними колєйками, а от пройшли ми її швиденько.
Опинились всередині скляної піраміди. Ескалатор до низу і Ви у круглій залі з вказівниками до різних крил замку та експозицій. Тут же є каси, туалети, гардероб, магазинчики та інфоцентр. В останньому беремо безкоштовну мапу і присвячуємо її вивченню кілька хвилин. Обираємо те, що хочеться найбільше побачити, а саме: Єгипетське мистецтво, зал Древньої Греції, Венеру, Ніку і, звісно, Мону Лізу 🙂
Купуємо квиток та починаємо прогулянку музеєм. Знову ж таки, вражають не стільки експозиції, скільки люди 🙂 По-перше, море туристів різних рас та національностей, по-друге, що мене особливо захопило, діти. Кілька разів ми зустрічали групи французьких дітлахів, які бігали з вихователькою, розгадували квест, малювали, читали, сиділи на підлозі і слухали розповіді про окремі експонати. Це так чудово і це настільки крутий підхід! Ну от чому наші люди до такого не додумались? Чому, замість того, щоб розвивати дитину і дозволяти їй цікаво пізнавати світ та історію, завжди залякують, кричать і виробляють в малечі купу комплексів? Даруйте, крик душі 🙂
Трішки про експонати: єгипетські зали вразили розмірами та саркофагами. Я от дивлюсь на цю культуру і вірю в інопланетних істот. Інакше, як міг хтось придумати таке бачення людських форм і розмірів, та ще й зробити його мейнстрімом на той час ?
Зали з древньогрецькими скульптурами викликали якісь високі та світлі емоції. По-перше, тут багато освітлення, по-друге навколо стільки краси, по-третє, ну якась тут така атмосфера, відчувається миттєве піднесення. Є якась енергетика в цих скульптурах.
Біля Венери, звісно, натовп. Це робить її не такою вже й цікавою. Шкода.
Ніка Самофракійська – гарна, але стоїть настільки самотньо біля сходів, що також не викликає якихось шалених емоцій.
Біля багатьох скульптур сидять студенти і змальовують ескізи. Одним словом, тут вирує своє маленьке життя.
Ми перемістились до зали з картинами і розпочали пошук Леонардо. Я не здивую Вас, якщо скажу, що тут також натовп 🙂 Трішки подивились на Мону Лізу, та й пішли далі. До речі, монументальне “Чудо в Кані” Веронезе, яке за розміром, займає усю стіну навпроти шедевра Да Вінчі, вражає не менше. Складно уявити, скільки потрібно часу для створення такої величезної картини, та ще й у таких деталях.
Досить скоро, ми вже геть змучились і зрозуміли, що пора рушати далі. Обійти весь Лувр за раз – нереально. Хоча для огляду найвідоміших експонатів – достатньо 10 хвилин.
Після Лувра ми вирушили до саду Тюільрі, попередньо, придбавши кілька багетів. Ми узяли приклад з Парижан та вмостились на травичці. Прекрасний відпочинок, вмить додає сил.
Дуже цікаво спостерігати тут за людьми. Оцей чоловік просто прекрасний!
А ще тут багато фонтанів та ставків, довкола яких розміщені стільці. Французи безтурботно приймають тут сонячні ванни, читають газети і просто спостерігають за життям.
А ще, місцями тут є знак заборони пересування на ровері. Усі чемно доїжджають до нього і встають на ніжки. Чудеса 🙂
Сад досить великий і плавно виводить нас на Єлисейські поля. Тут нічого особливого, лише мекка для шопінгу 🙂 Безліч магазинів, кінотеатрів, ресторанів, людей. Навіть оренда ферарі є, 80 євро за годину 🙂 Ми досить змучені, тож для відвідин крамничок настрою небагато.
Виходимо до Тріумфальної арки. Красива споруда, яка була зведена в 19 ст. на честь перемог Наполеона. Дістатись безпосередньо до арки можна через підземний перехід. Огляд безкоштовний, вихід на дах – традиційно платний. Якийсь час милуємось цією пам’яткою, після чого вирушаємо на вечерю.
Якщо йти від Тріумфальної арки назад до саду Тюільрі, по правій стороні можна знайти заклад мережі ресторанів Leon de Bruxelles, які спеціалізуються на мідіях.
Мідії дійсно дуже смачні, а персонал – дуже душевний, та й ціни демократичні. Банячок мідій + мідії, запечені з томатами та сиром + фляшка рожевого, і на трьох маємо поживну вечерю за 40 євро (на той час, ще за нормальним курсом).
Ціла розповідь про цей заклад знаходиться у моєму іншому блозі 🙂
Повечерявши і відчуваючи втому, хочеться поставити у цей день якийсь завершальний штрих. Звідкись з’являється ідея повернутись до Нотр Даму і подивитись як він виглядає вночі з підсвіткою. А виглядає дійсно гарно.
Туристів тут не поменшало, хіба побільшало закоханих парочок на лавочках. Сідаємо навпроти собору біля молодої пари. Якихось кілька хвилин – і починається двіжуха 🙂 Біля нас з кущів вибігає маленька мишка, дівчина починає верещати, після чого закохані вирішують покинути площу. Минає ще кілька хвилин і навпроти з клумби з’являються кілька щурів, які хутко перебігають до смітника і стрибають у нього. Сміттєвий пакет починає жити своїм життям.
Щурі з’являються то тут то там, люди верещать, хтось втікає. І тут я розумію звідки ростуть ноги у мультика “Рататуй” 🙂
Кажуть, що з цими гризунами у Парижі дійсно проблема, хоча мені від цього якось і не бридко, просто сидиш тут як сторонній глядач і спостерігаєш.
Коли рахувати щуриків стало не так цікаво, ми попрямували в сторону метро, щоб нарешті потрапити додому та відпочити. На якомусь з будинків висіла просто гігантська реклама Apple. Мені сподобалось світло і я вирішила добити наші змучені лиця ще кількома кадрами 🙂
А вже наступного дня нас очікувала прогулянка цвинтарем Пер Лашез, Монмартр та Латинський квартал. Далі буде
