Кажуть, “хто не бачив Пікуя – той не бачив нічого!”. Так от, врешті я можу сказати, що бачила все, адже на минулих вихідних ми з друзями нарешті потрапили на цю гору 🙂
Маубть, якби Пікуй знаходився десь на маршруті Мукачівської електрички, ми б туди ходили досить часто. Натомість, усе впирається у транспорт, адже Вам з собаками навряд чи тішитимуться у автобусі. Словом, випала можливість поїхати машиною і ми поїхали.
Отже, неділя, виїжджаємо зі Львова по 8 ранку і неспішно дістаємось до Біласовиці близько 11. Я, як завжди, відповідальна за трек, тож прикидую на ЖПСі радіальний маршрут. Стартуємо від моста біля траси і досить швидко виходимо на мальовничі полонини.
Вітер досить сильний, часом навіть зносить.
Собаки в захваті.
За кілька кілометрів заходимо у лісок і починаємо більш різкий підйом.
Насправді шлях досить простий і приємний. Друзі зауважують, що сюди ідеально вести когось вперше в гори.
Ліс завершується широкою галявиною з невеликою стоянкою та симпатичним деревом.
Сірьожа відразу його покоряє.
Далі починається торчок повз чорничник на саму гору. Десь тут знаходимо залишки снігу. Собаки тішаться і катуляються.
Зрештою, робимо останній ривок і опиняємось на верхівці.
Дух захоплює від краєвидів.
Тут хочеться побути однозначно довше і фотографувати, фотографувати, фотографувати…
Трошки розглядаємо околиці.
Вітер, на щастя, трохи зменшився, але не настільки щоб…
Зрештою, пора вертатись, а ми ще не їли. Ми з Олею хотіли дещо спуститись, але хлопці запротестували. Сірьожа, наприклад, сказав, що він альпініст на Евересті.
Словом, сіли в чорничник. Виявилось досить затишно.
Опісля – почали спуск в Біласовицю по коротшій стежці.
І знову захват! Природа тут неймовірна. Спершу ми дійшли до маленького водоспаду, який породжував десятки каскадів потічків.
Далі ми йшли вздовж річки по красивій лісовій стежці.
У місці, де стежка розходилась, допоміг ЖПС. Нам потрібно було перетнути річку, що було нескладно 🙂
Вже дуже скоро ми опинились у Біласовиці, загалом пройшовши 14 км. Додому ми вирушили з роздумами про те, що сюди неодмінно варто повернутись і перетнути увесь хребет від Сянок. Тому що тут дуже дуже красиво, а решта слів – просто зайві.
Трек:
