Отже, як Ви, мабуть, пам”ятаєте, в кінці лютого були у мене справи у Львівській податковій, точніше, відкривала я ПП і переходила на спрощену систему оподаткування. Власне, довідка про перехід на цю систему мала бути готова за 10 робочих днів, але різні поїздки, справи і т.д…. Коротше, за довідкою я повернулась аж на початку квітня. Знайоме віконечко, знайома пані гарпія, пояснюю їй для чого я тут. Пані щось шукає по паперах, знаходить мою книжку і…
– Ой, а вона не готова! Я не можу її Вам віддати
– Як не готова?
– Я забула віднести її на підпис і печатку
– І що тепер робити?
– Записуйте номер! (диктує вже знайомий мені номер деякого N., до якого за всіма питаннями вона відсилала мене і минулого разу). Телефонуйте за цим номером і дізнавайтесь коли вам приїжджати за довідкою.
Не маю бажання сперечатись, лише запитую, на коли приблизно буде зроблений документ, пані каже, що може й завтра.
Повертаюсь післязавтра, а пані гарпії нема. Натомість усі райони обслуговує лише одна жіночка, яка по черзі перебігає з одного віконечка у інше. Нарешті підходить моя черга. Жіночка знаходить мою книжку, підписи – печатки є, та немає якогось номера і дати на довідці, а без пані гарпії ця жіночка внести ці данні не може, тому прийдіть трохи пізніше, коли повернеться пані.
Окей, щоб корисно провести час іду в 136 кабінет і реєструю ЕЦП (електронний цифровий підпис – щоб по можливості не повертатись у податкову). Опісля повертаюсь в те саме віконечко, здалека бачу, як пані гарпія його покидає і відходить десь у сторону. Стою, чекаю… За хвилин 10-15 пані проходить повз віконечко і десь собі йде. Чекаю далі.
До речі, цього разу я прийшла з Сашою, тож чекати було веселіше. За хвилин 15 повз нас пройшов приємний мужчина, вже за мить він з”явився у моєму віконечку і запитав чи може мені чимось допомогти.
– Я чекаю на пані, без якої не можу забрати свою підписану довідку про перехід на Єдиний Податок, тому що ця пані не дописала там якийсь номер, тож ви мені навряд чи чимось допоможете
Чоловік знаходить мою книжку і довідку, гортає, здивовано питає звідки я знаю, що вона вже підписана. Розповідаю про те, як я вже приходила та усі інші подробиці. Чоловік відшпилює якусь копію і протягує мені усі необхідні документи.
– Але як же номер?!
– Беріть, цей номер -формальність
– ???
– Беріть, беріть, я – Ваш податковий інспектор, – усміхається чоловік
– Ви N?
– Так
– Дуже приємно, – також усміхаюсь, і врешті отримую те,що мені було потрібно.
Звертаю у сторону виходу. За мить, назустріч мені несеться пані гарпія з якимось тривожним обличчям. Іду з Сашою з податкової в солодкому очікуванні,що хтось зараз отримає пістон ))
До речі, за хвилин 15, пан N передзвонив мені особисто, перепросив і продиктував той самий номер для довідки, який мала вписати пані Гарпія. Що не кажіть, але цього приємного мужчину можна ототожнити з супергероєм, який несе добро і справедливість, а також розбиває стереотипи 🙂
Що ж, сподіваюсь, це хепі-енд цієї історії)
