Я все літо хотіла походити Горганами, але то погода не та, то інші обставини. Нарешті ми з Ж. зловили непоганий прогноз і зібрались розслаблено прогулятись на Ігровець з ночівлею на полонині Середній. Я ще ніколи не була саме в цій частині Горган, та й друзі розхвалили маршрут, тож осіннім суботнім ранком ми виїхали в напрямку Старої Гути.
Відпочинок на Чорному морі – докладно про острів Джарилгач
Якось я сиділа за роботою з текстами, коли мені несподівано написав друг Сірьожа.
– Поїхали на море!
– А чому ні?
Саме так розпочинаються більшість моїх подорожей і поїздка на острів Джарилгач не стала виключенням.
Про острів
Не зважаючи на зручне розташування та бюджетність, про Джарилгач, чомусь, знають мало. Я й сама оминала його, коли на очі потрапляли пафосні заголовки на кшталт “Українські Мальдіви”. А дарма.
Огляд самонадувного килимка Кемпінг XC-2
Я давно додала до вішлісту самонадувний килимок, однак постійно відкладала покупку цього аксесуару. Поруч завжди був старий добрий каремат, тож як такої нагальної необхідності змінювати його на щось цікавіше у мене не було. Та ось, одного чудового дня, зі мною сконтактувались представники українського виробника туристичної продукції “Кемпінг” і запропонували протестувати їх продукцію з подальшими відгуками. Чи могла я відмовитись від такої можливості? Однозначно ні. Так у мене і з’явився новенький Кемпінг XC-2.
У пошуках самотньої Чорногори (Заросляк – Шпиці – під Данціжем – Говерла)
Наближалось день народження Ж., а Ж. ніколи не був на Говерлі, тому ідея відвідати цю вершину йому сподобалась. З іншого боку – я досі нормально не потестувала своє нове спорядження, яке надали мені для блогу кілька компаній-виробників. Тож Ж. запропонував заночувати десь на хребті, щоб вбити одним пострілом кількох зайців. А щоб шлях до найвищої точки України не видався коротким та нудним, я вирішила трішки збільшити маршрут.
Із Шипоту на Стій і В.Верх з чотирилапими друзями
Я вже відносно давно не була в горах і вже встигла за ними сильно-сильно заскучити. Хотілось подалі від людей, з наметом, високо, в ліс і, звісно, з рідними собакенами. Спершу ми з Ж. запланували похід в Горгани на 3 дні. Нас навіть не лякав щоденний пообідній дощ. Ми думали, окей, прокидатимемось раніше, проходитимемо частину маршруту і по обіді вже відпочиватимемо під звуки зливи в наметі. Ми навіть купили дощовики. Однак, погода все одно внесла свої корективи…
Релаксуючі Кам’янець-Подільський і Бакота
Я вже дуже давно мріяла побувати у Бакоті. Скільки разів я встигла переглянути численні фото з Дністерського водосховища. Така краса і тут поряд! А мрії, як Ви, мабуть, знаєте, мають властивість здійснюватись і часом спонтанно та несподівано, тож врешті я туди потрапила.
Лише кілька днів тому мені написав Ж. і запропонував поїхати в Бакоту. Я погодилась, а він забронював номер у Кам’янці-Подільському.
Похід на Пікуй
Кажуть, “хто не бачив Пікуя – той не бачив нічого!”. Так от, врешті я можу сказати, що бачила все, адже на минулих вихідних ми з друзями нарешті потрапили на цю гору 🙂
Маубть, якби Пікуй знаходився десь на маршруті Мукачівської електрички, ми б туди ходили досить часто. Натомість, усе впирається у транспорт, адже Вам з собаками навряд чи тішитимуться у автобусі. Словом, випала можливість поїхати машиною і ми поїхали.
Parashka – American Dream
До мого друга Сірьожі приїздив в гості американець. Насправді, він приїздив в гості до Сірьожиної сестри, але та десь поїхала по роботі, так що американець лишився на Сірьожу. Пише мені друг, мовляв, іноземець хоче advantures. Advantures так advantures . Питань нема, йдемо на Парашку)
***
Він відразу помітив мене, тільки-но я увійшла до аудиторії. Вартувало мені зайняти стільчик, як він узяв ще один і поставив його поряд. Коли нам почали роздавати ноти, він впевнено мовив до мене: «Я вже їх маю і я з Вами поділюсь!». Під час розпівок він знудився. Він так і сказав мені тихенько майже на вухо: «Мені нудно!»
Про магію і паралельний світ
Якось моя подруга Оля сказала, що музика для неї – справжня магія. Мабуть, тому вона так любить вечірки. Хтось стоїть за пультом, створює гармонію звуків, а у неї біжать мурашки по шкірі. А я сьогодні зрозуміла, що для мене такою магією завжди був театр. Частину дитинства я провела на колінках у добрих тітоньок в цирку, сприймаючи дійство на сцені, як казку із книжок. Я навіть 8 років тому написала про це окремий пост у жж (який тепер дивно читати, адже ніби я, і ніби вже не зовсім).