Якщо пам’ятаєте, я писала, що загубила флешку з фотографіями з цього треку. І я писала, що, якщо знайду її, то це стане справжнім дивом. Так от, диво сталось! І якось надто символічно – прямісінько перед концертом БГ! Тож попередня частина тревелогу вже доступна з оновленими знимками 🙂 А я завершую розповідь про трекінг до Базового табору Евереста і публікую останню частинку опису моєї подорожі.
Author: Kate
Вішліст 2018
Дорогий космос! У цьому світі багато любові і я знаю, що деякі люди висловлюють її у подарунках. А ще попереду багато новорічних свят та моє день народження, тому я традиційно полегшую страждання багатьох людей і складаю такий приємний список бажаних матеріальних речей (частіше навіть просто для себе :))
9 днів занурення, або як я проходила курси інструкторів у Буковелі
Минулого року якось ми розмовляли з Катеринкою стосовно техніки катання на лижах. Я жалілась на те, що була вже в кількох школах, але досі не почуваю себе впевнено. Звісно, потрібен накат, але техніка теж важлива. І тоді вона порадила мені школу інструкторів Bukovel Ski School.
– Та ну, серйозно? Це ж школа для інструкторів!
Про роботу у ВЕДМЕЖОМУ ПРИТУЛКУ Домажир. Частина 2: безпека, харчування, сплячка
У минулому пості я розповіла про роботу ВЕДМЕЖОГО ПРИТУЛКУ Домажир та стан утримання ведмедів в неволі в Україні. Сьогодні продовжу свою розповідь і заглиблюсь у цікаві факти про життя клишоногих.
БЕЗПЕКА
Молоді ведмеді прекрасно лазають по деревах. А ще ведмідь здатний розвивати швидкість до 50 км/год. А ще вони руйнують бетонні барлоги 🙂 А ще вони обожнюють досліджувати навколишній світ і їм усе цікаво. Як думаєте, чи зупинила б цих тварин проста сітка?
Про роботу у ВЕДМЕЖОМУ ПРИТУЛКУ Домажир. Частина 1
Багато хто знає, що біля Львова відкрився ВЕДМЕЖИЙ ПРИТУЛОК Домажир – місце, де допомагають ведмедям, які постраждали від людської жорстокості. Так склалось, що я тут також на даний момент працюю. Друзі щоразу запитують мене про різні аспекти роботи притулку і просять написати про це в блозі. А мені не шкода 🙂
Проект 365: тиждень 2, 8-14 день
Продовжую “Проект 365”, фіксую кожен день. Поки що спостерігаю позитивні зміни, перепади настрою, але, загалом, відчуваю якийсь процес прокидання…
Тиждень 2
День 8
Ми з Павлом нарешті повернулись на стенд. Я все намагаюсь зрозуміти з якою метою я туди ходжу. Так, щоб лазання мені до нестями подобалось – ні. Я трохи боюсь висоти. І мене часто не покидає думка, що щось може піти не так, що щось обірветься і я приземлюсь на хребет. І від цих думок я глибоко дихаю, а руки пітніють. Я не бачу себе спортсменом і не ставлю перед собою амбітних цілей. Просто ходжу і після заняття дуже добре сплю. Можливо, пізніше я зрозумію щось більше?
Into the wild: похід на гору Хом’як
Насувались чергові вихідні з гарною погодою. Несподівано мій старий друг Сірьожа захотів у похід. Хіба можна було відмовляти?
Я пропонувала Костричу або Гриняви, Сірьожа – Хом’як. З бюджетним та зручним транспортом не склалось, тож поїхали у Микуличин на Gorgany Bus. Позаяк прогулянка виявилась одноденною, до нас долучились Павло, Оля та 2 Сірьожиних друга з Татарова – Влад та Назар.
Проект 365: тиждень 1, 1-7 день
Колись дуже давно я створила свій перший блог і почала виливати в нього усе те, що було всередині мене. Колись усі так робили і блоги були завжди чимось цікавим та особистим. Вони були творчими. Зараз поняття класичного блогу стерлось, залишились соціальні мережі, здебільшого штучні. Цей art of life також став переважно інформативним ресурсом з гарними картинками. Я їх люблю, але от місця для мене особисто тут майже нема.
Легкий похід по мальовничим Карпатським полонинам до г. Кукул
Минулого тижня ми нарешті повноцінно вибрались в гори. Хотілось не поспішати, не намотувати великий кілометраж і водночас побачити красиві краєвиди. Таким чином ми обрали прогулянку на 2 дні до гори Кукул завдовжки в 20 км.
Тутешні краєвиди не давали нам спокою відколи ми побачили їх вперше цієї зими. Я згадувала мальовничі полонини і мріяла фотографувати колиби на фоні світанкового або західного сонця. Зрештою, мені випав шанс втілити цсе це в життя.
Огляд трекінгових палок Alpinus ultralite
Соромно і прикро зізнаватись у тому, що на носі останні дні літа, а ти так і не сходив у повноцінний похід. Я досі покладаю сподівання на осінь і вже який рік хочу потрапити в гори на яскравий жовтень. Тим не менш, влітку мені таки вдавалось втікати у незначні короткі вилазки на невеликі найближчі верхівки, що хоч якось компенсувало мої втрати 🙂