Трекінг до Базового табору Евереста: спорядження, яке ми взяли з собою

Після треку в районі Аннапурни я вже публікувала тут список рекомендованих речей, які необхідно мати з собою в подібних мандрівках. Цей список і досі є актуальним, тому, якщо Ви збираєтесь у трекінг в Гімалаї, ознайомтесь із цими матеріалами:

Збираючись знову в Непал, я зрозуміла, що мені частково не вистачає спорядження, адже щось зносилось, а щось втратилось. Позаяк наші витрати і так були немалими, а в списку не вистачало ще чимало одиниць, я вирішила спробувати пошукати спонсорів для тестування спорядження. Я написала мотиваційний лист, створила в блозі красивий лендінг, проспамила ряд магазинів та брендів, і з чистою совістю продовжила підготовку до поїздки без жодних надій, адже спонсортсво в Україні така непроста штука 🙂

Хтось взагалі не відписав, хтось обіцяв знижку на товар. Однак знайшлись і ті, хто вирішив нас підтримати і допомогти. Таким чином ми повезли на тестування спорядження від польської фірми Rockland, яка відносно нещодавно зайшла на український ринок; куртку та трекінгові палки від Alpinus; одяг від Campus, спальник від RedPoint та шкарпетки Dodo Socks 🙂 Впродовж 14 днів ми порівнювали усе спорядження, яке мали з собою та складали особисті враження. Щось дуже тішило, а десь вилазили недоліки, тож пропоную ознайомитись з коротким оглядом усіх наших речей і нашими враженнями від їхнього використання.

Рюкзаки

Вже другий рік я ходжу зі своєю жіночою Quechua Forcalz Easyfit на 50л і зовсім не хочу її змінювати на щось інше. Вона чудово сідає на тіло, легко регулюється і комфортно сидить на спині. Усі необхідні для мене речі завжди вміщуються в її об’єм Словом, люблю я її 🙂

Павло використовував рюкзак High Peak Sherpa 65+10. Нарікань нема, Павло задоволений, як комфортом, так і об’ємом. Каже, що меншого б не брав.

Жені дістався тестовий Rockland Plume на 60 літрів. Цікавий дизайн (чомусь нагадав Osprey), досить міцний, але примхливий в налаштуваннях. Жені вдалось підігнати його під себе лише за кілька днів треку.

Куртки

Павло взяв з собою Hi-Tec Cabino 5000:

Куртка хоч і розрахована на сноуборд-лижі, але юзаю її і по місту, і на треку. Глибокий капішон з козирком був дуже доречі коли сонце припікало.

Женя також використовував бордерську 686. Не продувається, не мокне, якісна річ.

Мене мала спіткати та сама доля, адже я планувала взяти стареньку зимову куртку 686, однак напередодні мені надали протестувати Alpinus Makanda. Скажу чесно, дещо скептично ставлюсь до цієї марки, але ця річ зроблена на совість. Куртка має 2 слої, які можна розділяти: власне сама куртка, а також досить груба фліска. Єдиний мінус – на треці люди розпізнають твоє походження за цим брендом. От ідеш-ідеш собі, кажеш “хелоу”, а за кілька метрів чуєш “о, Альпінус!” 🙂

Також я брала у подорож пуховик від Quechua. Дуже зручна і мобільна штука. Теплий, легкий, компактно складається в свою ж кишеню. Можна вдягати як другий слой під час низьких температур, так і в якості змінної основної куртки (адже він такий гарний :)).

Взуття

Хлопці ризикнули придбати нове взуття напередодні поїздки. Жені дуже сподобались Zamberlan Zenith. Хороші, якісні та комфортні черевики. Один нюанс – підошва досить гладенька, тож на слизькому камінні тримала ненадійно.

Павло придбав Karrimor KSB 200. Він жалівся на єдину проблему – після цілого дня в дорозі ноги сильно пахнуть, але не факт, що в інших черевиках ситуація була б інакша 🙂

Мої черевики від Кампус остаточно вмерли, тож цей сезон я носила бюджетну Quechua Arpenaz 100. Вона дуже швидко сіла на мою ногу, без натирань і дискомфорту. Потішила підошва, яка гарно тримала на камінні і снігу. Знайомі стверджують, що Quechua на це і розрахована – недорогий варіант, який буде комфортним, але прослужить недовго. Я насправді й сама бачила, як в одного трекера розвалились черевики цієї фірми. Що ж, мої наразі живі, тестуватиму далі.

Про всяк випадок, ми купили у Катманду крампони- міні-кішки для взуття. Користувались лише раз – на льодовику після перевалу Чо-Ла. Враховуючи їхню вартість (12 доларів), рекомендую придбати, адже вони займають мінімум місця у наплечнику, важать небагато і можуть стати корисними в інших зимових мандрівках.

Також ми отримали 3 набори Dodo socks. Хотіли зробити фото “до” і “після трекінгу”, сподіваючись, що шкарпетки виглядатимуть дуже “красномовно”, однак за 2 тижні активного використання, Dodo socks практично не зносились.

Штани

Павло захопив із собою 2 пари: Trimm Direct та Lee Cooper Cargo Sand.

Зручно, що мав дві пари. Тонкі трекінгові дуже класно було вдягати внизу, де тепло, + вони швидко сохнуть, якщо попасти під дощ. Вище в горах більше одягав звичайні бавовняні – тепліші + є додаткові кишені якщо треба щось поставити.

Женя напередодні подорожі придбав в одному з Львівських туристичних магазинів недорогий ноунейм (підозрюю, що шиє хтось із місцевих). Виглядають вони гарно, пошиті якісно, матеріал – хороший, але вони зовсім не еластичні, тому часом це може викликати дискомфорт.

Штани не надто вільні, не тягнуться. Коли треба було вверх підійматись по каменюках – то заважало

Я вже який сезон ходжу в штанах Mammut, які свого часу купила на одному з інтернет-форумів за 80 грн. Штани вже майже протерлись між ногами, тому для заміни я шукаю щось аналогічне, адже ці Mammut дійсно хороші, зручні та довговічні.

Трекінгові палки

Павло придбав Salewa Sign і ось що він про них думає:

Без палок було б тяжко обійтись взагалі на треці. Але доки добирались до гір – легко складаються і ховаються в рюкзак. До речі про складання – бувало декілька раз, що кріплення попускало і палка під час ходьби під вагою починала складатись, але це швидко фіксається – просто трохи сильніше закрутити з’єднання.

Женя мав із собою бюджетні Milo з системою “антишок”. Він жалівся на те, що коркова ручка не дуже зручна і натирає долоні. Також сама система “антишок” дуже-дуже швидко вмерла, тож Женя придбав нові палки вже на треці:

я думав що Milo стрьомні, поки не купив палки в Намче. Зацінив трохи ті амортизатори, тихі. Ті що в Намче купив – дуже тряслись і були дуже шумні

Я ж тестувала Alpinus ultralite. Палки гарно зарекомендували себе під час усього треку, недоліків наразі не виявлено. У них немає системи “антишок”, але я не бачу для себе потреби у ній.

Спальники

Павло та Женя привезли Gelert Tryfan 300 Mummy. Бюджетний і непоганий варіант. У якості внутрішнього матеріалу тут використаний приємний для тіла полікотон. Як на мене, єдиним його нюансом є розміри. У згорнутому стані спальник залишається досить об’ємним – 37х25 см.

Мені ж цікаво було порівняти наявні варіанти. Нещодавно я тестувала спальник Trimm, а у Непал взяла випробувати RedPoint Munro. Загалом спалось мені у ньому тепло, окрім останнього селища Горак Шеп, яке розташовано на висоті 5164м. Тут ми ночували практично в підвалі при мінусовій температурі, і тут у мене змерзли ноги.

Гермомішки

Зізнаюсь, якщо не враховувати гермомішки з комплекту намету та спальника, то я ними (гермомішками) і не користувалась взагалі. Тепер у нас їх було цілих три: Rockland ULTRALEKKI на 10 та 20 л, а також Rockland LIGHTWEIGHT на 33 л.

Rockland ULTRALEKKI на 10 і 20 л характеризуються більш міцною тканиною.

20-літровий мішок має прозору полосу, завдяки, якій можна дізнатись де і що Вам шукати.

Rockland LIGHTWEIGHT більш тонкий та легкий.

Мішки лишили позитивне враження, пошив (чи то склейка?) виглядає якісно і надійно. Rockland гарно компресувались і часто використовувались у якості рюкзаків в акліматизаційних прогулянках.

Дощовики

Дощовиками ми користувались з перших кілометрів, адже з погодою нам спочатку не дужде щастило. Жені і Павлу дістались Trekmates. Це дуже примітивний варіант – лише капюшон та 2 шматки тканини, які кріпляться липучками збоку.

Мені дістався червоненький Rockland STORM. Це одна з тих речей, яка мені сподобалась найбільше своєю продуманістю. У плаща є окремий відділ для наплечника та ряд застібок саме там, де вони потрібні. Більш детально напишу про все у окремому огляді.

Термобілизна

Мені дістався сірий комплект Campus HODIA+VAXA, а Жені – чорний IVRON+KAZAN. Це гарний бюджетний варіант термобілизни. Загалом враження непогані: тканина дуже приємна для тіла, всередині білизни є невеликий м’який ворс. Волога гарно виводиться назовні, а тіло лишається сухим.

Дехто може заперечити бюджетність даної термухи, мовляв, можна знайти і дешевше. Гадаю, уся фішка в тканині і Женя це відзначив для себе, захопивши ще й комплект старої дешевої термобілизни:

Термуха – приємна на дотик і кращого матеріалу, ніж та що в мене є, і тепліша.

З мінусів – тканина трохи кошлатиться у певний місцях.

Головні убори і рукавички

Окрім звичайних шапок, бафів та придбаної у Катманду панамки “Columbia”, ми мали змогу протестувати дві флісові шапки Campus GRIMSEL та флісові рукавички Campus TITLIS.

Campus GRIMSEL – легка та дуже компактна шапка, яку можна носити у прохолодну погоду або використовувати, як нижній слой під іншу шапку при мінусовій температурі.

Без рукавичок на висоті також ніяк не обійтись, тож нам стали в нагоді Campus TITLIS. Загалом вони гарно зберігали тепло рук. Був вийняток – на заході сонця на висоті 5600 м.

Ще один нюанс – тканина наших рукавичок сильно закошлатилась після прання, тому при дуже активному використанні такі рукавички проживуть максимум 1 сезон.

Рушники з мікрофібри

Минулої подорожі до Непалу я користувалась звичайним махровим рушником. Не надто зручний варіант, адже такий рушник важкий, великий і довго сохне. Цього сезону я нарешті перейшла на компактні рушники з мікрофібри. Наразі не бачу в них особливої різниці, окрім як у цінах, розмірах та м’якості тканини.

Цього разу ми прихопили Rockland TRAVELTOWEL XL та M. Складаються ці рушники з 85% поліестру та 15% поліаміду. Виробник стверджує, що за рахунок цього вони поглинають більше вологи та швидше сохнуть.

Женя: “рушник – просто, зручно, малий , легкий, швидко сохне і так непогано витирає, правда швидко мокрий стає”.

Питні системи

Знову ж таки, проводячи аналогії із минулою подорожжю, я мала з собою лише 2 пластикові фляшки, які наповнювала водою. Це було незручно, адже мені постійно доводилось або знімати рюкзак, щоб попити, або просити когось витягнути звідти фляшку. Цього разу я твердо вирішила їхати з гідропаком.

Женя ще восени подарував мені Osprey Hydraulics на 2,5 л. Гарний та продуманий легкий гідропак. Його конструкція дозволяє компресувати мішок, в результаті чого він займає менше місця в рюкзаку. З мінусів – питна трубка часто відмикалась від системи, незважаючи на те, що зовні усе виглядало цілком справним. Можливо це виробничий брак, але це викликало незручності, адже мені, знову ж таки, доводилось знімати рюкзак і докопуватись до гідропаку, аби зачепити трубку.

Женя придбав собі Pinguin на 2 л:

Зручно, не треба витягати постійно. Правда досить короткий шланг, накладає обмеження на те, як його пакувати в рюкзак. Навіть закріплений до шлейки шланг деколи було напряжно дістати, а не пристібнутий – тікав назад завжди. Можливо треба було краще його якось там розмістити.

Павлу дістався Rockland Hydrolight:

Варіант закривання Rockland Hydrolight дозволяє легко наповнити систему повністю. Ковпачок на трубці – гігієнічно. Є чіткі позначки про наповненні системи (скільки води налито/залишилось) і це зручно. Мінуси: ковпачок відв’язався, краще зразу його перев’язати на інший шнурочок. Також система протікала в горизонтальному положенні (через клапан для наповнення), краще носити вертикально. Ще один недолік виявився у тому, що кріплення трубки до системи трохи пропускало воду.

Ще особисто від себе додам, що питні системи досить складно мити, тому з часом у них з’являється специфічний запах, ба більше, там може завестись грибок. Мої друзі порадили придбати питну трубку зі спеціальними насадками, які довзоляють кріпити її до будь-якої фляшки. В результаті виходить той самий гідропак, але більш економний. Цікаво спробувати такий варіант

Посуд

Не обов’язково мати із собою якийсь додатковий посуд, але в деяких ситуація він може стати приємною дрібницею. Наприклад, аби не тягнути термос, ми взяли кілька термогорняток, зокрема Campus BYRD на 370 мл та Rockland COSMIC на 330 мл. Останнє мені дуже сподобалось. По-перше, колір 🙂 По-друге, горнятко компактне і дійсно гарно тримає тепло. Я й досі беру його з собою на прогулянки з собаками.

А от з Campus BYRD ми не вгадали. Це горнятко однозначно не розраховано на трекінг. У нього дуже легко знімається кришечка, тож при нашому активному пересуванні, ми навіть його нормально і не тестували. Це горнятко швидше проситься на пасивний відпочинок, типу рибалки. До речі, його нижня частина відкручується, створюючи додаткове горня. Цікава функція, але викликає тільки одну алкогольну асоціацію 🙂

Також ми захопили просте металеве горнятко Rockland STAINLESS MUG на 600 мл. В звичайних умовах в ньому буде зручно зігрівати воду на пальнику. Ми ж пили з нього чай, ліки і використовували для ранкових вмивальних процедур. Щоправда, горнятко залишилось у Непалі. В одному з селищ, власнику лоджа воно настільки сподобалось, що ми не змогли не подарувати йому це горнятко. Власник дуже тішився і казав, що тепер взимку його чай не так швидко охолоджуватиметься.

Нам надали й ложко-виделки, але ми ними хіба розмішували лікувальні порошки. Ці ложко-виделки актуальні в звичайних походах, а в трекінгу, де ти харчуєшся в місцевих закладах, завжди є звичайні прибори.

Інші дрібниці

Не забули ми й про бахіли, однак ми не скористались ними жодного разу (вони будуть більш доречними під час трекінгу у весняний період). Женя з Павлом купили в Катманду підробку під North Face. Варто додати, що Женін комплект зламався у Львові під час першого використання.

Окулярам я не зраджую, тож вже другий сезон активно використовую Julbo Sherpa. Женя долучився до “клубу” і придбав для подорожі аналогічну модель. Павло використовував Sinner Killer. Усі ми однаково задоволені своїми окулярами 🙂

Важливо, аби під час подорожі, Ваші документи зберігались в надійному місці. Спершу, для даної мети, ми купили гаманець Tatonka, а потім розжились ще й двома водостійкими Rockland DOCUMENT.

Tatonka виявилась не надто зручною для трекінгу (вона підійде для більш лайтових звичайних поїздок). А от водостійкими чохлами користувались постійно.

Павло брав із собою налобний ліхтарик Petzl Tikka. Він став в нагоді, коли ми вирішили за день подолати відстань від Лобуче до Намче (близько 30 км). Ми доходили до Намче вже затемна (хоча знаходитись на треці в темний час доби заборонено). Ліхтарик саме тут був дуже в тему.

Також нам подарували дві термоковдри на екстренний випадок. На щастя, такого випадку не трапилось і ми ними не скористались 🙂

Наче й все. Сподіваюсь, наш детальний опис став Вам корисний та цікавий) А які Ви берете із собою в подорожі цікаві гаджети та спорядження? Діліться у коментарях)