IMG_176822s

31 річ, яка сталась зі мною вперше за останній місяць

Вже зовсім скоро завершується мій місяць в Італії, мені навіть не віриться. Сьогодні зранку я зловила себе на думці, що час у ці 30 днів минав абсолютно інакше, ніж минав на роботі в офісі. Якщо вдома я 5 разів на тиждень нетерпляче чекала вечора, щоб врешті вшитись з одних 4 стін у інші, то тут хвилини, то бігли стрімко, то тягнулись, немов жуйка.

read more

Read More

IMG_7661 (1)

Маленький хор

Біль народжується несподівано. Лише одна мить, а він так швидко розростається пусткою отам всередині. Це триває так швидко, що ти мало що встигаєш заподіяти. Він наче крапля чорнила, що впала на вологий папір. Лише секунда, а з маленької цятки вже намалювалась велетенська темрява.

read more

Read More

Сумне очікування

А Ви не помічали, що ми все життя на щось чекаємо? В дитинстві ми чекаємо того моменту, коли підемо до школи, потім не можемо дочекатися, коли нарешті встанемо з-за парти і знайдемо студентську свободу. Опісля – ми хочемо скоріше перейти в дорослий світ, знайти хорошу роботу і т.д.

read more

Read More

До слез

Я гощу у бабушки более чем за сотню километров от дома. Атмосфера располагает есть и спать, полный чилаут. Я то валяюсь на диване, то, ради смеха, меряю то самое старое белое манто, которое бабушка до сих пор обещает подарить мне на свадьбу (ха-ха).

Кстати, вот оно, если кому интересно 🙂

read more

Read More