IMG_56552

Скітур в районі Кукула

Нещодавно усвідомила, що моєму лижному комплекту вже 5 років. Час так біжить. Здавалось, ще нещодавно друзі заразили мене розповідями про зимові походи, катання по пухляку, школами, виїздами. Здавалось, ще нещодавно я кожну зарплату витрачала на кріплення, лопати, камуса і шоломи 🙂

Уся іронія в тому, що, придбавши необхідне спорядження для зимових мандрівок, ми перестали в них ходити. Друзів поглинув ремонт, мене -поїздки в інші куточки, а минулої зими я взагалі виїхала в гори аж 1 раз. Але ця зима не така, вона тішить снігом, поїздками і цікавими емоціями, тому, коли Христя і Максим запропонували прогулятись в сторону гори Кукул, я не сумнівалась із рішенням…

Скітур в районі Кукула

Виїхали ми з Ж. в суботу по обіді у напрямку Франківська. Домовились пересіктись з Христею і Максом у Татарові, заночувати там, і зранку виспаними вирушати до Вороненки. З собою ми взяли лише хаскі Тео, адже не знали що там зі снігом і чи не замерзне і не потоне у пухляку Топа. До речі, знайти приватну садибу, куди пустять з собакою – ще той челендж.

До Вороненки ми доїхали машиною, але дістатись туди можна ще й потягом. Саме село досить тихе та віддалене, тому воно швидше нагадує чарівний хутірець з невеликою кількістю населення.

Зупинились біля вокзалу, одягнули камуса і перевзулись. Максим сподівався, що Тео його потягне, але Тео вирішив інакше 🙂

Скітур в районі Кукула

Зібравшись, ми розпочали мандрівку. Пішли вздовж колії.

Скітур в районі Кукула

І звернули не туди 🙂

Скітур в районі Кукула

Трохи розім’явшись, вийшли на дорогу і продовжили маршрут.

Скітур в районі Кукула

Спершу йшли в хмарі, але прогноз обіцяв сонечко.

Скітур в районі Кукула

Чекали ми на нього недовго, вже за хвилин 15 показались перші промені.

Скітур в районі Кукула

Ми минали останні хати і милувались краєвидами.

Скітур в районі Кукула

Скітур в районі Кукула

І здавалось, що зараз не січень, а середина березня.

Скітур в районі Кукула

Вже тут можна було спостерігати Чорногору.

Скітур в районі Кукула

Скітур в районі Кукула

Невдовзі ми зайшли в ліс.

Скітур в районі Кукула

Забігаючи наперед скажу, що увесь шлях супроводжувався гарною протоптаною стежкою.

Скітур в районі Кукула

Ми часом йшли паралельно по сніжку, на лижах деколи так було зручніше та доцільніше.

Скітур в районі Кукула

Ж. спершу шкодував, що не взяв снігоступи, але, як на мене, якраз у простому взутті зараз тут було найлегше.

Скітур в районі Кукула

Мені було не дуже просто – мій комплект “лижі-кріплення” важить 7 кіло. Увесь шлях мене не покидало відчуття, що я ходжу з обважнювачами.

Скітур в районі Кукула

Максим тестував свої нові черевикі та лижі, які придбав суто під скітур. Спершу трохи барахлило кріплення, але Макс казав, що йшлось йому наче в капцях.

Скітур в районі Кукула

Загалом ліс і така чудова погода компенсовували все. Навколо було дуже красиво.

Скітур в районі Кукула

Після лісу ми вийшли на підйом з фактурним ідеальним снігом. Здолавши його, побачили альтанку та пару туристів, які спускались вниз. Попереду нас чекав ще один невеликий підйом через лісок.   Скітур в районі Кукула

Скітур в районі Кукула

Далі – спуск і перші колиби.

Скітур в районі Кукула

Тео біг постійно попереду, тішився, а на зупинках, як і всі, відпочивав.

Скітур в районі Кукула

Тут ми зустріли ще одну групу туристів, після чого продовжили підйом на хребет. Скітур в районі КукулаЗагалом людей ми зустріли немало – 6 групок. Тим часом, сонечко м’якшало, сповіщаючи нас про те, що не так вже й багато часу залишилось до заходу.

Скітур в районі Кукула

Ми не планували виходити на сам Кукул, мета полягала у прогулянці до хребта, звідки відкриються краєвиди на Чорногору.

Скітур в районі Кукула

Нарешті ліс закінчився і нам відкрився прекрасний пейзаж з численними колибками.

Скітур в районі Кукула

Ми зійшли зі стежки і пішли вліво аби набрати висоту і зробити привал. Де-не-де сніг танув, але загалом його було більш, ніж достатньо. Найтяжче зараз було Жені – без снігоступів він провалювався місцями по пояс.

Скітур в районі Кукула

Зрештою ми вийшли наверх, познімали камуса та зловили момент аби познимкувати краєвиди.

Скітур в районі Кукула

Скітур в районі Кукула

Скітур в районі Кукула

Та часу лишалось не так багато, тож вже скоро довелось збиратись і рушати вниз, а так хотілось тут ще побути.

Скітур в районі Кукула

Скітур в районі КукулаМи почали спуск біля 4. Початок був чарівний – широкі поля з кристалічним снігом – лижі і дошка просто плавали. Та ще більше здивував Тео – коли він побачив як ми їдемо вниз, його захват неможливо було описати. Він біг за нами із безмежно щасливим виразом на морді і дуже сильно тішився.

Далі маршрут пролягав через ліс по знайомій стежці. На хребті часом доводилось йти пішки, адже схил чергувався з невеликими підйомами. Трохи нижче, між деревами, вже виднілись чужі сліди на свіжому сніжку. Спуск привів нас знову до колиби, де довелось чіпляти лижі до рюкзака і трохи топати вгору. Опісля – невелика стежка через ліс до альтанки. А тут стрімкий схил з глибоким свіжим снігом, який дуже потішив.

Ми ще трохи спустились, коли навколо стало досить темно. Максим одягнув ліхтарик і поїхав далі. Я ще проповзла вниз з десяток метрів і приєдналась до Христі і Ж., які вже йшли пішки. Насправді їхати було легше, але відсутність світла вносила свої корективи.

Десь тут я зрозуміла, що у мене втомились ноги. Особливість моїх черевиків, яку я знову зауважила – кататись в них супер, а от ходити болісно, тому що за кілька годин вони починають тиснути на пальці.

Загалом ми пройшли 17 км, повернулись затемна і нормально змучились. Я зрозуміла, що у наступному сезоні мій комплект вартує міняти на щось значно легше, проте зараз це не завадить очікувати найближчих нових прогулянок і повернень в рідні Карпати.