IMG_1734

Похід на Пікуй

Кажуть, “хто не бачив Пікуя – той не бачив нічого!”. Так от, врешті я можу сказати, що бачила все, адже на минулих вихідних ми з друзями нарешті потрапили на цю гору 🙂

Маубть, якби Пікуй знаходився десь на маршруті Мукачівської електрички, ми б туди ходили досить часто. Натомість, усе впирається у транспорт, адже Вам з собаками навряд чи тішитимуться у автобусі. Словом, випала можливість поїхати машиною і ми поїхали.

Отже, неділя, виїжджаємо зі Львова по 8 ранку і неспішно дістаємось до Біласовиці близько 11. Я, як завжди, відповідальна за трек, тож прикидую на ЖПСі радіальний маршрут. Стартуємо від моста біля траси і досить швидко виходимо на мальовничі полонини.

IMG_1625

Вітер досить сильний, часом навіть зносить.

IMG_1630

Собаки в захваті.

IMG_1633

IMG_1639

За кілька кілометрів заходимо у лісок і починаємо більш різкий підйом.

IMG_1641

Насправді шлях досить простий і приємний. Друзі зауважують, що сюди ідеально вести когось вперше в гори.

IMG_1646

Ліс завершується широкою галявиною з невеликою стоянкою та симпатичним деревом.

IMG_1663

Сірьожа відразу його покоряє.

IMG_1664

Далі починається торчок повз чорничник на саму гору. Десь тут знаходимо залишки снігу. Собаки тішаться і катуляються.

IMG_1668

Зрештою, робимо останній ривок і опиняємось на верхівці.

IMG_1731

Дух захоплює від краєвидів.

IMG_1686

IMG_1704

IMG_1734

IMG_1724

Тут хочеться побути однозначно довше і фотографувати, фотографувати, фотографувати…

IMG_1714

IMG_1738

IMG_1694

Трошки розглядаємо околиці.

IMG_1729

Вітер, на щастя, трохи зменшився, але не настільки щоб…

IMG_1717

Зрештою, пора вертатись, а ми ще не їли. Ми з Олею хотіли дещо спуститись, але хлопці запротестували. Сірьожа, наприклад, сказав, що він альпініст на Евересті.

IMG_1744

Словом, сіли в чорничник. Виявилось досить затишно.

IMG_1740

IMG_1751

IMG_1736 Опісля – почали спуск в Біласовицю по коротшій стежці.

IMG_1756

І знову захват! Природа тут неймовірна. Спершу ми дійшли до маленького водоспаду, який породжував десятки каскадів потічків.

IMG_1760

Далі ми йшли вздовж річки по красивій лісовій стежці.

IMG_1764

У місці, де стежка розходилась, допоміг ЖПС. Нам потрібно було перетнути річку, що було нескладно 🙂

Вже дуже скоро ми опинились у Біласовиці, загалом пройшовши 14 км. Додому ми вирушили з роздумами про те, що сюди неодмінно варто повернутись і перетнути увесь хребет від Сянок. Тому що тут дуже дуже красиво, а решта слів – просто зайві.

Трек: