Продовження моїх розповідей про подорож до Парижа. Попередні частини можна переглянути за посиланнями:
- Париж за 4 дні: побачити все. День 1 – Ейфелева вежа та набережна Сени
- Париж за 4 дні: побачити все. День 2. Частина 1 – Нотр Дам де Парі та міст Мистецтв
- Париж за 4 дні: побачити все. День 2. Частина 2 – Лувр, сад Тюільрі, Тріумфальна арка
- Париж за 4 дні: побачити все. День 3. Частина 1 – цвинтар Пер-Лашез та центр Жоржа Помпіду
Метро до “Ламарк-Коленкур”, путівник в зубах, і власна екскурсія. Перша зупинка – кабаре “Моторний кролик”. Заклад відомий тим, що його відвідувачами були Пікасо, Аполінер, Модільяні, Верлен, Ренуар та ін. Дуже часто господар “Мотороного кролика” ставив біля воріт котел з супом, щоб молоді художники не померли з голоду 🙂
На поч. 20 ст. господар закладу замовив карикатуру для вивіски у художника Андре Жиля. Останній намалював кролика, який втікає з каструлі, після чого кабаре отримало назву “Lapin A Gille” (кролик Жиля). Але французи посміялись і перекрутили назву, зробивши заклад “Lapin Agille”, що в перекладі і означає “Моторний кролик”.
Навпроти кабаре знаходяться виноградники, з яких щорічно виготовляють 75 галонів вина.
Ми ж піднімаємось вище і звертаємо на ліво, в одни з провулків. Тут видніється білосніжна верхівка базиліки Сакре-Кер. Ця споруда вважається головною пам’яткою Монмартра. Базиліка збудована у найвищій точці Парижа, а її камінь привезений з басейнів рік Сени і Марни. Під час дощів на ньому утворюється білий вапняний наліт, тому він завжди лишається таким білосніжним.
Виходимо на оглядовий майданчик біля базиліки. Людей дуже багато. Хтось дивиться на панораму Парижа, а хтось -просто відпочиває.
Повертаємось у вузенькі вулички, де в 1 потік зливаються туристи, ресторанчики і художники. Купуємо дуже смачне морозиво у закладі під назвою Tutti Sensi.
Pas de moto – Ніяких мотоциклів. Merde – на багатьох мовах означає слово “гівно”.
Мотоциклів і мопедів у Парижі дійсно дуже багато, але вони усі дуже дуже симпатичні.
Далі оглядаємо скульптуру “Людина, яка проходить крізь стіну” Жана Маре. Кажуть, що витвір подібний на письменника Жана Кокто -людину, яку Жан Маре кохав усе життя.
Минаємо один з відомих вітряків. На Монмартрі їх два 🙂
Блукаємо атмосферними тихими вуличками
І виходимо до Бато-Лавуар. Це будинок, в якому жили Пікасо, Анрі Русо та Модільяні. Ночами вони гуляли по усьому Монмартру, а під ранок Пікасо повідомляв усіх про своє повернення пострілом з револьвера. Для місцевих мешканців це означало “пора прокидатись на роботу”.
Спускаємо по сходах, звертаємо ліворуч і опиняємось біля будинку, де жила Амелі. Тут же знаходиться магазинчик “У Алі”, де головна героїня стрічки купувала продукти.
Помилитись складно, на вітринах багато вирізок з газет, де згадується фільм і місця його подій.
Заходимо всередину. Фрукти, шоколадки, спеції. Магазин, як магазин 🙂
Рушаємо “на роботу до Амелі”, а саме у кафе “2 млини”. Дорогою трапляється цікаий стріт-арт і магазинчики з різноманітними смаколиками: від солодощів до найсвіжіших морепродуктів.
А ось і “2 млини”
Як завжди, багато китайців, не дуже смачно і не дуже атмосферно, але галочку поставили. Більше про це кафе можна прочитати в моєму іншому блозі TastyWorld.
Потихеньку доходимо до Мулен Руж і пірнаємо в найближче метро. На вулиці вже темно, але хочеться завершити цей день ще якимось цікавинками, тож прямуємо у Латинський квартал. Оглядаємо Сорбону і падаємо у ресторанчик “Saint Severin” біля однойменної каплиці. З їжею сьогодні не щастить, вона тут не дуже смачна і недосолена.
Шкода, що не встигли глянути засвітла на Пантеон, але ще є час просто прогулятись біля нього. Не знаю чому не зробила фото цієї пам’ятки, зате вдосталь пофотографувала мотостоянку біля нього 🙂 Правда, вони гарні?
А далі була дорога додому і 4 день, який ми присвятили оперативному шопінгу і добиранню до аеропорта. Тому писати про нього не буду.
Що ж, вітаю! Якщо Ви дочитали до цього місця – Ви мій герой, адже тексту і фото було чимало 🙂 Підсумовуючи усі мої записи, скажу, що не жалкую про цю поїздку. Я чула чимало стереотипів, мовляв, у Парижі багато бомжів, наркоманів, там смердить тощо. Це абсолютно звичайні проблеми будь-якого великого міста, але сам Париж настільки мене у себе закохав, що я його мінусів не помітила. Чи хочу я туди повернутись? А як Ви гадаєте? 🙂
