Коли підіймаюсь вулицею Ужгородською, завжди думаю про Маклауда. Він жив тут колись. А я часто приходила до нього в гості. Сама ж вулиця така геть Львівська, зі своїм мікрокліматом, який, напевно, не зміниться ніколи. Вона не вузька і не широка, вкрита бруківкою. З обидвох сторін простягаються старенькі австрійські будинки, у яких вживались літні бабусі та юні неформали. Маклауд був одним з останніх.
Підсумки 2017: не бійтесь, стирайте кордони!
Привіт світ! Цей рік став дуже різноманітним, гарним і насиченим, але зараз мені хочеться, щоб він нарешті завершився. Тут було все: лижі, любов, робота, розчарування, трохи подорожей… А зараз час підсумувати події за останні 365 днів…
Зима
Новий рік ми зустрічали в Олі. Хлопці бавились добу у плей-стейшн, а ми з Ольою дивились жіночі фільми і багато гуляли з собаками в парку.
Everest Base Camp travelogue. Частина 4
Якщо пам’ятаєте, я писала, що загубила флешку з фотографіями з цього треку. І я писала, що, якщо знайду її, то це стане справжнім дивом. Так от, диво сталось! І якось надто символічно – прямісінько перед концертом БГ! Тож попередня частина тревелогу вже доступна з оновленими знимками 🙂 А я завершую розповідь про трекінг до Базового табору Евереста і публікую останню частинку опису моєї подорожі.
Вішліст 2018
Дорогий космос! У цьому світі багато любові і я знаю, що деякі люди висловлюють її у подарунках. А ще попереду багато новорічних свят та моє день народження, тому я традиційно полегшую страждання багатьох людей і складаю такий приємний список бажаних матеріальних речей (частіше навіть просто для себе :))
9 днів занурення, або як я проходила курси інструкторів у Буковелі
Минулого року якось ми розмовляли з Катеринкою стосовно техніки катання на лижах. Я жалілась на те, що була вже в кількох школах, але досі не почуваю себе впевнено. Звісно, потрібен накат, але техніка теж важлива. І тоді вона порадила мені школу інструкторів Bukovel Ski School.
– Та ну, серйозно? Це ж школа для інструкторів!
Про роботу у ВЕДМЕЖОМУ ПРИТУЛКУ Домажир. Частина 2: безпека, харчування, сплячка
У минулому пості я розповіла про роботу ВЕДМЕЖОГО ПРИТУЛКУ Домажир та стан утримання ведмедів в неволі в Україні. Сьогодні продовжу свою розповідь і заглиблюсь у цікаві факти про життя клишоногих.
БЕЗПЕКА
Молоді ведмеді прекрасно лазають по деревах. А ще ведмідь здатний розвивати швидкість до 50 км/год. А ще вони руйнують бетонні барлоги 🙂 А ще вони обожнюють досліджувати навколишній світ і їм усе цікаво. Як думаєте, чи зупинила б цих тварин проста сітка?
Про роботу у ВЕДМЕЖОМУ ПРИТУЛКУ Домажир. Частина 1
Багато хто знає, що біля Львова відкрився ВЕДМЕЖИЙ ПРИТУЛОК Домажир – місце, де допомагають ведмедям, які постраждали від людської жорстокості. Так склалось, що я тут також на даний момент працюю. Друзі щоразу запитують мене про різні аспекти роботи притулку і просять написати про це в блозі. А мені не шкода 🙂
Into the wild: похід на гору Хом’як
Насувались чергові вихідні з гарною погодою. Несподівано мій старий друг Сірьожа захотів у похід. Хіба можна було відмовляти?
Я пропонувала Костричу або Гриняви, Сірьожа – Хом’як. З бюджетним та зручним транспортом не склалось, тож поїхали у Микуличин на Gorgany Bus. Позаяк прогулянка виявилась одноденною, до нас долучились Павло, Оля та 2 Сірьожиних друга з Татарова – Влад та Назар.
Легкий похід по мальовничим Карпатським полонинам до г. Кукул
Минулого тижня ми нарешті повноцінно вибрались в гори. Хотілось не поспішати, не намотувати великий кілометраж і водночас побачити красиві краєвиди. Таким чином ми обрали прогулянку на 2 дні до гори Кукул завдовжки в 20 км.
Тутешні краєвиди не давали нам спокою відколи ми побачили їх вперше цієї зими. Я згадувала мальовничі полонини і мріяла фотографувати колиби на фоні світанкового або західного сонця. Зрештою, мені випав шанс втілити цсе це в життя.
Огляд трекінгових палок Alpinus ultralite
Соромно і прикро зізнаватись у тому, що на носі останні дні літа, а ти так і не сходив у повноцінний похід. Я досі покладаю сподівання на осінь і вже який рік хочу потрапити в гори на яскравий жовтень. Тим не менш, влітку мені таки вдавалось втікати у незначні короткі вилазки на невеликі найближчі верхівки, що хоч якось компенсувало мої втрати 🙂